Акваплан — це дошка, на якій катаються по воді, прив’язавши її довгою мотузкою до моторного човна або катера. Так само як і водні лижі, акваплан тримає людину на поверхні води завдяки підйомній силі, що утворюється під час його руху. Опанувати техніку катания на акваплані значно легше, ніж на водних лижах. І потужність мотора при цьому потрібна менша. Тому акваплан може бути опанований навіть там, де є лише порівняно повільні човни. Виготовити акваплан дуже просто — для цього достатньо мати кілька гладких дошок товщиною 2—3 см і з’єднати їх поперечинами, як показано на рис. 1. Стикові кромки дошок слід обробити фуганком, щоб вони абсолютно щільно прилягали одна до одної, і склеїти їх водонепроникним клеєм, затиснувши в вайму, як показано на рис. 2. Акваплан буде міцним і довговічним. Поперечини встановлюються на клею та цвяхах «взагиб». У передній поперечині свердлиться два отвори, крізь які буде пропущена буксируюча мотузка та вуздечка, за яку тримається катаючий під час старту та руху по воді.
А — найпростіший акваплан з дошок, Б — наборний акваплан водозміщувального типу.
Закінчивши збірку акваплана, його необхідно ретельно обробити шкуркою — спочатку крупною, потім — дрібнішою, покрити гарячою оліфою та пофарбувати олійною фарбою яскравого кольору. Нижню, донну, поверхню фарбують зазвичай червоною фарбою, верхню, на якій стоїть катаючий, — білою.
Для виготовлення вуздечки та буксирувального кінця можна використовувати хорошу (обов’язково нову!) білизняну мотузку товщиною 8—10 мм. Спосіб її прив’язування до акваплана та човна показано на рисунку 3. Такий акваплан є найпростішим у виготовленні. Але в нього є один недолік: мала плавучість. Він може підтримувати людину на поверхні води лише під час руху. Це не завжди зручно — особливо при роботі з початківцями. Тому був розроблений інший тип акваплана, який, по суті, являє собою маленьку герметично закриту глісувальну човенку (рис. 1 Б), зроблену за найпростішою схемою — дерев’яний каркас з обшивкою з тонкої фанери. А після того як з’явився пінопласт, такі акваплани стали виготовляти цілком з цього матеріалу, без жодних порожнеч всередині (рис. 4). Пінопластовий акваплан може бути з успіхом використаний не лише за прямим призначенням, але й як рятувальний засіб та як дошка для навчання початківців плаванню. Подібні дошки широко застосовуються в басейнах та на плавальних станціях. Роз вже ми почали розмову про плавання, слід звернути увагу всіх, хто буде займатися опануванням акваплана: допускати до цих занять можна лише тих хлопців, які здали норми з плавання та не викликають у керівника жодних сумнівів у цій частині. На заняття необхідно виділити човен з черговими з числа старших хлопців, добре вміючих плавати. При катании на акваплані найважче навчитися брати старт. Існує два способи старту: старт з мілкого місця, коли катаючий стоїть по груди в воді, торкаючись ногами дна (рис. 5). Інший спосіб старту — з глибокого місця, коли стартуючий плаває, тримаючись руками за акваплан (рис. 6). Початок руху виконується в обох випадках однаково — стартуючий лягає грудьми на акваплан і чекає моменту, коли буксируючий його моторний човен набере швидкість, а підйомна сила акваплана буде достатня для того, щоб на нього можна було стати ногами.
А — до буксируючого човна, Б — до акваплана.
На самому початку руху кут атаки акваплана слід трохи збільшувати, переміщуючи свій вагу назад, щоб він не зарився передньою частиною в воду, а по мірі збільшення швидкості кут атаки знову зменшувати. Після цього можна підтягнутися на руках вперед, не змінюючи при цьому кута атаки акваплана, і поставити на нього спочатку одне коліно, а за ним інше. Ця фаза вилізання з води найважча: при зміні центрування можна втратити рівновагу і впасти в воду. Тому рекомендується перед заняттями на воді проробити кілька імітаційних вправ на суші (рис. 6, 7, 8).
Після того як аквапланіст став на коліна, піднятися в повний зріст і прийняти положення основної стійки вже не становить труднощів. Для цього треба, взявшись за вуздечку і не послаблюючи її натягу, піднятися швидко, але не поривчасто, намагаючись не втрачати рівноваги (рис. 8). Це зазвичай вдається з першого разу, якщо не було бокової, не поміченої спортсменом хвилі. Загалом, перші уроки треба проводити в ранкові або вечірні години, коли вода спокійна.
Опанувавши рух по прямій, можна приступити до вивчення поворотів. На акваплані вони здійснюються шляхом переносу центру ваги до правого або лівого краю, з одночасним відкренюванням. Техніка виконання повороту схожа на гірськолижний поворот «на паралельних лижах».
Оволодівши аквапланом, можна виконувати всякого роду гімнастичні та навіть акробатичні фігури, наприклад, стійки на голові та кистях, зіскок з акваплана заднім сальто в воду тощо.
Дуже ефективні комічні номери на аквапланах — катание в маскарадних костюмах, з парасольками та віялами тощо (рис. 9). Такі комічні номери можна приурочити до святкування Дня Військово-Морського Флоту, спортивних змагань на воді, водних карнавалів тощо.
Найвища майстерність аквапланіста — їзда на фігурних аквапланах (рис. 10), оформлених у вигляді фантастичних тварин, а також фігурна їзда з участю двох, трьох і більше спортсменів (піраміди на аквапланах). Але оволодіти ним одразу неможливо. Для цього треба багато і наполегливо тренуватися. А найпростіший акваплан, з опису якого ми почали нашу розповідь, — чудовий снаряд для спорту та розваг на воді в піонерському таборі.
Г. СТЕПАНОВ