Багато власників мототехніки прагнуть якнайефективніше використовувати наявні в них транспортні засоби. Під час зведення різних споруд, упорядкування садових ділянок та виконання інших господарських робіт виникає потреба перевозити різні вантажі на невеликі відстані. У низці випадків упоратися з таким завданням може мотоцикл із боковим причепом. З його допомогою можна суттєво розширити перелік відповідних робіт: перевозити пісок, гравій, пиломатеріали, сіно, побутові відходи тощо. Оптимальним рішенням можна вважати одновісний причіп найпростішої конструкції. На сторінках журналу не раз наводили описи таких пристроїв. Багато саморобок мали оригінальне конструктивне рішення.
Пропоную на суд читачів видання власний варіант бокового причепа до мотоцикла. Родзинка в запропонованій конструкції — вузол підвіски. Він без важелів, пружин і амортизаторів, які суттєво ускладнюють конструкцію та вимагають додаткових витрат часу і матеріальних ресурсів. Я вирішив цю проблему інакше — установив замість амортизаторів ресору, яка не лише забезпечує достатню м’якість ходу, гасячи коливання від нерівностей дороги, а й водночас виконує також роль осі.
1 — поперечна балка (кутник 35×35, 2 шт.); 2 — водило (труба Ø32); 3 — зчіпний пристрій (наконечник рульової тяги від вантажного автомобіля); 4 — розпірка (труба Ø30); 5 — лонжерон (труба Ø50, 2 шт.); 6 — передня поперечина рами (від бокового причепа мотоцикла «ІЖ»)
Під час виготовлення причепа широко використовувалися наявні деталі від мотоциклів і моторолерів. Так, основний несучий елемент конструкції — рама «позаїмствована» у бокового причепа мотоцикла «ІЖ», знайдена в купі металобрухту, яка чекала своєї черги на переплавлення. Відрізавши все зайве, отримав раму розмірами 650×800 мм (звісно, її можна зварити, наприклад, з водопровідних труб діаметром 50 мм). Для кріплення ресори до лонжеронів рамки знизу приварив поперечну балку з двох кутників розмірами 35x35x3 мм (або з швелера відповідного розміру), яку для надання більшої жорсткості з’єднав із задньою поперечиною рамки розпіркою з труби діаметром 30 мм. До балки та передньої поперечки приварив водило (труба 32 мм), на передньому кінці якого встановив зчіпний пристрій — рульову тягу від вантажного автомобіля. На мотоциклі-буксирувальнику закріпив поворотний важіль від того самого автомобіля, у отвір якого при русі з причепом вставляється наконечник рульової тяги.
1 — кузов; 2 — поздовжня балка (деревина твердих порід, 2 шт.); 3,4 — стрем’янки; 5 — стяжний болт М8; 6 — вузол кріплення осі колеса; 7 — прокладка (дерев’яний брус 35×70, L500); 8 — поперечна балка; 9 — лонжерон рами
Ресора зібрана з трьох листів від автомобіля ГАЗ-51 (за бажання можна й більше). Нижній лист довжиною 900 мм, другий — 700, третій — 600 мм (за більшої кількості кожний наступний на 100 мм коротший), пакет стягнутий центральним болтом. До поперечної балки рамки ресора прикріплена через прокладку розмірами 35x70x500 мм із деревини твердих порід тим самим центральним болтом і двома стрем’янками. На кінцях нижньої ресори закріплені вузли підвіски коліс, виготовлені з використанням деталей бокового причепа «ІЖ». За їх відсутності доведеться звернутися до послуг професійного токаря й виточити відсутні деталі.
1 — кріплення кронштейна (болт М6, 4 шт.); 2 — притискна пластина (сталь, лист s5); 3 — ресора; 4 — кронштейн осі (кутник 30×30, 2 шт.); 5 — шайба; 6 — затискач (сталь); 7 — дистанційна втулка (сталь, круг 35); 8 — вісь колеса (M16); 9 — стяжний болт М8 (2 шт.)
Вузол осі збирається окремо, а вже потім у ньому свердляться отвори під болти кріплення за місцем. Конструкцію вузла зрозуміло з рисунка: це розрізна втулка, в якій затискається вісь і за допомогою двох кутників та пластини кріпиться до кінця ресори. Через складність свердління замість отворів на кінцях пропилюються пази глибиною в половину діаметра кріпильних болтів.
Колеса причепа — від моторолера «В’ятка» перших випусків, ступиця — доопрацьована від мотоцикла «ІЖ». Колесо, яке прийшло в непридатність, розбирається, і від ступиці ножівкою по металу, або «болгаркою», або на токарному верстаті відрізається гальмівний барабан (залишається лише буртик висотою 5—7 мм); з другого боку буртика нічого бути не повинно — саме до нього кріпитиметься колесо. Для цього на диску колеса свердляться чотири отвори діаметром 10 мм. Ступиця кріпиться на осі штатною гайкою і шплінтується.
Кузов розмірами 1200х900х350 мм зварений із кутника розмірами 25×25 мм, днище й борти — із оцинкованого листа товщиною 0,7 мм. Для захисту від бруду над колесами встановлені щитки від вантажного моторолера. По днищу кузова проходять дві балки розмірами 50x60x1200 мм, за які він за допомогою стрем’янок кріпиться до рами. Задній борт — відкидний.
Пізніше спеціально для перевезення сіна виготовили ще один кузов, який нагадує возик (арбу).
Причіп пофарбований автомобільною фарбою: рама — у чорний колір, кузов — у зелений.
«Моделіст-конструктор» № 6’2009, П. БЕЛОУСОВ