Із дорожнього — у туристичний

Велосипед «Турист» Харківського велосипедного заводу я експлуатував 30 років. Це був, мабуть, один із найкращих радянських велосипедів. І не лише для активного відпочинку (для чого він, власне, і призначався), а й для побутових поїздок. Тепер він як ретроекспонат висить на стіні сараю. Натомість я придбав новий, сучасний двоколісний велосипед класу крос-кантрі.

Стильний багатошвидкісний велосипед виявився… голим. Просто алюмінієва рама з колесами! Не було катафотів і світлотехнічного обладнання. Довелося розкошелитися на додаткову комплектацію. Придбав м’яке сидіння, задній багажник, крила (переднє і заднє). Усе це підвищило комфортабельність велосипеда. А ось для запасної камери, належностей ремонтного набору місця не знайшлося.

Для них довелося виготовити велику трикутну сумку-«кенгуру» на раму під різні відносно плоскі належності (і не обов’язково велосипедні — об’єм дозволяє) і невелику сумочку для запасної камери та ремонтного набору на задній багажник під сидіння.

Технологію розкрою та зшивання подібних виробів я описував не раз (ознайомитися з нею можна в журналі № 4-2016 у статті «Рукавиця» для лопати — вони ідентичні). У велику сумку-«кенгуру» можна покласти запас води та продуктів; поліетиленовий дощовик і насос.

У сумочці для ремонтного набору розміщено три шинні монтажки, запасну камеру, клей із латками, бинт, йод і буксирувальний канат.

На багажник із пружинним затискачем встановлюється і кріпиться велорюкзак або господарська сумка.

Широкі пластикові крила захищають велосипедиста від бризок і бруду з-під коліс у дощову погоду. Під час перших поїздок відрегулював сидіння та кермо велосипеда під свій зріст і статуру.

Усі нововведення, особливо «само-зшиті» сумки, надали велосипеду своеобразний стиль.

Тепер мій новий велосипед має оригінальний зовнішній вигляд і готовий до щоденних поїздок і навіть до туристичних подорожей.

«Моделіст-конструктор» № 1’2017, А. Матвійчук