Варто яскравому весняному сонцю зігнати сніг з крижаного панцира, що оковує ріки, водосховища й озера, як на природних крижаних трасах одразу з’являються різнокольорові вітрила. Це буери.
Кожен із читачів може стати буеристом — зробити крижану яхту зможе кожен, хто володіє слюсарними й столярними навичками.
При розробці буера прийнято схему найпоширенішого апарата класу «DN» із переднім рульовим ковзаном, відкритим кокпітом і керуванням румпелем. Парусне озброєння — від вітрильної дошки. Для малих парусників, яким і є буер, воно найпростіше й найефективніше. Таке рішення істотно спростить побудову крижаної яхти самодіяльними конструкторами: адже найбільші клопоти під час побудови парусників доставляє придбання парусної тканини та пошиття вітрил.
Буер такого типу має гарні ходові якості: за вітру 4—5 м/с на гладкому льоду його швидкість сягає 40 км/год. Він добре керується й досить безпечний. Колія буера, що забезпечує гарну стійкість навіть за сильного вітру, становить 2500 мм, що гарантує від перекидання. Поперечні балки можуть прогинатися, амортизуючи при навантаженнях.
1 — парус із рангоутом (від вітрильної дошки «Аквата» або іншого типу), 2 — ковзани з муфтами кріплення до балок, 3 — поперечні балки, 4 — корпус буера (кокпіт), 5 — поздовжня балка (утлегар), 6 — рульовий пристрій.
Найкраще використовувати парусне озброєння від дошки типу «Аквата», хоча в принципі підійде парус і будь-якого іншого типу. До того ж такий парус дає змогу переналаштовувати буер у крижаний віндсерфер.
Корпус буера — розбірний, трубчастий, причому довжина будь-якої частини не перевищує 2200 мм, що дає змогу перевозити його в розібраному вигляді навіть міським транспортом.
1 — парус із рангоутом, 2 — штаг (сталевий трос Ø3 мм), 3 — муфти кріплення ковзанів до балок (3 шт.), 4 — ковзани (рульовий і опорні), 5 — степс, 6 — поздовжня балка (труба дюралюмінієва Ø40X1,5 мм), 7 — регульована рульова тяга, 8 — стоянковий гальмо, 9 — румпель, 10 — корпус буера (кокпіт), 11 — тент (сітка) кокпіта, 12 — огородження кокпіта, 13, 14 — поперечні балки (труба дюралюмінієва Ø40X1,5 мм), 15 — ванта (сталевий трос Ø3 мм), 16 — гіка-шкот, 17 — блоки проводки гіка-шкота, 18 — блок із стопором.
Основою корпусу буера слугує зварений із дюралюмінієвих труб кокпіт, на огородження якого натягується товста капронова сітка або тент із міцного й легкого брезенту. Поздовжня балка-утлегар призначена для збільшення конструктивної довжини буера. Вона закріплюється в передній частині корпуса трубчастим затискачем із болтом М8. На утлегарі змонтовано рульове керування — воно складається з муфти переднього ковзана з баллером і важелем та тяги. Важіль з баллером румпеля закріплений на основі корпуса. Для зручності збирання та налагодження рульового пристрою в його конструкції передбачено регульовану за довжиною трубчасту тягу.
1 — щока (дюралюміній товщиною 5 мм), 2 — втулка (дюралюмінієва труба Ø22X3 мм), 3 — основа (дюралюмінієва труба Ø45X2 мм), 4 — огородження (дюралюмінієва труба Ø22X2 мм), 5 — стійки (дюралюмінієва труба Ø22X2 мм), 6 — поперечина (дюралюмінієва труба Ø45X2 мм), 7 — скоба (дюралюміній 5X10X50 мм).
На поздовжній балці встановлюється й закріплюється болтом М8 регульований Т-подібний степс щоги, зроблений із відрізка розрізаної вздовж дюралюмінієвої труби та приварених до неї кріпильних щік, що служать для шарнірного кріплення циліндричного стакана, у якому фіксується щогла.
Під час налаштування парусного озброєння степс може переміщуватися по поздовжній балці корпуса буера й фіксуватися в оптимальному положенні стопорним болтом. Крім того, щоглу разом із стаканом степса можна нахиляти в поздовжній площині буера — це також дає змогу додаткового регулювання.
1 — щогла (дюралюмінієва труба Ø40Х1,5 мм), 2 — гік (дюралюмінієва труба Ø30Х1,5 мм), 3 — парус, 4 — крізні лати з пластику, 5 — шкотова відтяжка, 6 — галсова відтяжка, 7 — шкот для кріплення гіка до щогли, 8 — обойма для кріплення штага й вант до щогли.
Поперечні балки кріпляться у задній частині корпуса буера. Вони досить пружні й можуть прогинатися, виконуючи роль амортизаторів.
Залежно від стану крижаного покриття на буер можна встановити спеціальні ковзани різних типів.
1 — хомут (дюралюмінієва труба Ø45X2 мм), 2 — щока (дюралюміній товщиною 5 мм), 3 — косинка (дюралюміній товщиною 5 мм), 4 — втулка (дюралюмінієва труба Ø22X2 мм).
Парусне озброєння — парус, щогла й гік — використовують від вітрильних дощок будь-якого типу. Однак переважніше все ж від «Аквати», що має аеродинамічно високоефективний парус із сучасних матеріалів із крізними латами. На щоглу, у верхній третині від топа, встановлюється обойма, призначена для кріплення штага й вант, а в кармані паруса робиться відповідне вікно.
1 — рульовий ковзан, 2 — рульова тяга, 3 — румпель, 4 — баллер румпеля, 5 — важелі поворотного пристрою
Обойму для кріплення штага й вант до щогли краще виконати ковзною. Тоді регулювати натяг стоячого такелажу можна зміною положення цієї обойми за допомогою відтяжки, що проходить через топ щогли.
Під час налаштування парусного озброєння рухомий степс щогли дає змогу регулювати її положення й нахил, змінюючи тим самим центровку буера.
1 — основа (дюралюмінієва труба Ø45X2 мм), 2 — вухо (дюралюміній товщиною 3 мм), 3 — штир (дюралюмінієва труба Ø26Х1,5мм), 4 — шайба (дюралюміній товщиною 5 мм), 5 — шарнір (болт М8Х35 мм), 6 — гайка М8, 7 — шплінт.
Для фіксації щогли використовується штаг і ванти зі сталевого троса Ø 2,8—3,2 мм. Для регулювання довжини вант і штага можна використовувати звичайні талрепи.
Для проводки гіка-шкота використовуються чотири блоки. Один (зі стопором) закріплюється на головці румпеля, другий — на гіку біля шкотового кута паруса, третій — на щоглі біля галсового кута паруса, четвертий — на основі тента кокпіта за спиною рульового.
1 — вал (сталевий пруток Ø15 мм), 2 — важіль поворотного пристрою (сталь 4Х35Х110).
Усі три ковзани за конструкцією однакові, вони вирізаються з листової сталі товщиною 5—6 мм, оснащені дюралюмінієвими накладками. На рульовому ковзані додатково монтується пластина стоянкового гальма. Ковзани кріпляться на балках без підресорювання пружинами, оскільки самі балки забезпечують достатню амортизацію кокпіта рульового. Під час збирання необхідно забезпечувати паралельність ковзанів.
1 — лезо ковзана (сталь 5X80X500 мм), 2 — шарнір гальмівного штира (болт М6), 3 — гайка, 4 — гальмівний штир (сталь 5X20X100 мм), 5 — накладка (дюралюміній 10X35X300 мм), 6 — шплінт, 7 — шайба, 8 — болт М8Х40 мм, 9 — гайка, 10 — вилка (зварена зі сталевих «кутників» 40X40X4 мм), 11 — важіль поворотного пристрою (сталь 4X35X110 мм).
На нашому буері з переднім рульовим ковзаном керування дистанційне: конструктивно воно дещо складніше безпосереднього, але значно зручніше для водія.
1 — скоба (сталь 10Х20Х135 мм), 2 — шарнір (болт М6), 3 — гайка, 4 — рукоятки румпеля (дуб або бук 15X20X500 мм), 5 — центральна рукоятка (дуб або бук Ø40 мм), 6 — обойма (дюралюміній 10X20X180 мм), 7 — шурупи Ø5 мм, 8 — вставка (дуб або бук).
Як ми вже казали, буер має стоянкове гальмо, що є сталевою пластиною, встановленою на рульовому ковзані. На ходу пластину піднімають, а на стоянці її кінець опускають на лід до упору. У буеристів існує правило — незалежно від тривалості стоянки ставити буер на стоянкове гальмо, розтравлювати гіка-шкот, а за сильного вітру до того ж прибирати парус. На ходу водій гальмує ногою.
1 — тяга (дюралюмінієва труба Ø22X2 мм), 2 — вухо (дюралюміній товщиною 3 мм), 3 — болт М6, 4 — гайка, 5 — дюралюмінієва труба телескопічної тяги (труба Ø26X1,5 мм).
Конструкція буера розроблена з урахуванням можливості швидкого збирання й розбирання (25—30 хвилин) і зручності транспортування.
Маса повністю оснащеного буера — не більше 25 кг. Усі деталі парусника можна упакувати в два пакети: мішок розміром 1400X500X300 мм (основа корпуса, ковзани, парус, троси, рульове керування) і пенал розміром 2200X600X200 мм (гік, розбірна щогла, поздовжня й поперечні балки корпуса, кріплення).
1 — вал (сталевий пруток Ø15 мм), 2 — рульовий важіль (сталь 4Х35X110 мм), 3 — вилка (зварена з «кутників» 40X40X4 мм).
Хотілося б попередити, що тренування буеристів можуть виявитися небезпечними, якщо не дотримуватися кількох простих правил. Під час поворотів на великій швидкості або в разі, коли водій втрачає керування, буер може перекинутися. Щоб уникнути можливих при цьому травм, водій повинен бути одягнений у м’який, теплий, але не стискаючий рухів одяг, мати на руках рукавиці або рукавички. На голову обов’язково потрібно надягати шолом або шапку-вушанку. Не слід наближатися до місць скупчення людей (наприклад, до рибалок, що сидять біля лунок), наближатися до полиньїв, ділянок тонкого льоду чи будь-яких перешкод.
Для запобігання перекиданню за сильних поривів вітру проводка гіка-шкота повинна забезпечити безперешкодний рух його в блоках.
ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БУЕРА:
Довжина, мм … 3700
Колія, мм … 2500
Висота корпуса, мм … 400
Маса, кг … 25
Площа паруса, м2 … 6
«М-К» 12’91, Н. ШЕРШАКОВ