Керованість автомобіля та знос шин, як відомо, насамперед залежать від стану передньої підвіски — кутів поздовжнього нахилу осей повороту, а також кутів розвалу і сходження коліс. Як правило, регулювання всіх цих параметрів виконують на спеціальних стендах на станціях технічного обслуговування, однак і в цьому випадку далеко не завжди регулювання буде оптимальним для конкретного автомобіля і конкретних умов.
Мені вдалося розробити і реалізувати схему регулювання передньої підвіски, яка цілком підходить для задньопривідних машин типу ВАЗ або «Москвич».
Схема регулювання зображена на рисунку. Перед початком роботи необхідно перевірити стан верхніх і нижніх кульових опор, сайлент-блоків, шарнірів рульових тяг, рульової колонки, і якщо виявляться дефекти, обов’язково їх усунути. Автомобіль необхідно встановити на горизонтальній поверхні над оглядовою ямою так, щоб був вільний доступ до передніх коліс і зсередини, і ззовні.
Технічними інструкціями рекомендується виконувати регулювання переднього моста при повному статичному навантаженні (по дві людини або по 150 кг вантажу на передніх і задньому сидіннях) і повністю заправленому баку. Думається, що ця рекомендація не відповідає реальним умовам експлуатації автомобіля. Річ у тім, що приватний автомобіль левову частку часу експлуатується при навантаженні в 1 — 2 людини. Тому перед проведенням регулювань переднього моста потрібно рівномірно розподілити на передніх сидіннях мішки з гравієм або з піском, по 25 кг у кожному — по три мішки на кожному кріслі. Якщо бак не повністю заправлений, слід компенсувати масу палива додатковим вантажем. Обов’язково перевірити тиск повітря в шинах і за потреби довести його до норми.
Контроль і регулювання параметрів передньої підвіски виконуються в такій послідовності:
1 — регулювання положення заднього моста відносно кузова (осі) автомобіля (розміри ОГ і ОВ на рисунку);
2 — регулювання взаємного розташування заднього моста і передньої підвіски (розміри АГ і БВ на рисунку);
3 — регулювання кутів поздовжнього нахилу осей повороту (Вид А);
4 — регулювання кутів розвалу коліс (Вид Б);
5 — регулювання сходження коліс (розміри L і I).
Зауважу, що регулювання параметрів, позначених пунктами 1 і 2, здійснюється лише в разі, якщо виконувалося зняття або заміна елементів підвісок (наприклад, пружин, ресор, поздовжніх і поперечної реактивних штанг) або після того, як підвіски автомобіля зазнали сильного удару на вибоїні, від якого автомобіль почало «тягнути» вбік. Ці операції виконуються за допомогою виготовленої з карнизних труб розсувної лінійки (з ножами на її кінцях) шляхом зіставлення розмірів ОГ і ОВ, АГ і БВ. Якщо вони відрізняються один від одного більш ніж на 2 мм — необхідно виконати регулювання. Точки А, Б, В, Г — крайні симетричні точки на передній підвісці і задньому мосту, точка О — геометричний центр між точками А і Б.
Перед початком регулювання параметрів, позначених пунктами 3, 4 і 5, необхідно прокачати передню підвіску — кілька разів натиснути руками на бампер, щоб важелі підвіски зайняли середнє положення. Після цього виконується вимірювання з кожного боку величин Н (Вид Б) від підлоги до нижнього важеля і виготовляються контрольні стійки (дерев’яні, металеві) висотою Н для кожного боку. Ці стійки можуть виявитися неоднаковими, що свідчить про різний ступінь зносу нижніх кульових опор і шин.
Задні колеса фіксуються з обох боків упорами. Після цього знімаються передні колеса, ступиці і на вісь поворотної цапфи встановлюється пристосування, а під них — домкрати. Обертанням гвинтів домкратів нижні важелі виставляються відносно підлоги на величину Н (перевірка за допомогою контрольних стійок). Повторно прокачується передня підвіска. За допомогою кутоміра з точністю вимірювання 0°6″ вимірюються фактичні значення кутів α і β, для чого кутомір почергово прикладається до площин М і N.
Після цього підраховуємо, скільки регулювальних скоб і пластин необхідно зняти або встановити з кожного боку, потім встановлюємо (знімаємо) їх і повторним вимірюванням визначаємо нові (потрібні) значення зазначених кутів.
Контроль сходження коліс виконується за допомогою вимірювальної рухомої каретки, що переміщується по напрямних, виставлених по осі автомобіля.
Регулювання полягає у зміні довжин рульових тяг. Перед складанням необхідно виконати ретельне балансування коліс, після чого зробити контрольний заїзд по горизонтальній ділянці дороги і за відсутності бічного вітру.
Реалізація розглянутої схеми більш трудомістка порівняно з іншими, однак вона точніша і, як наслідок, ви значно зменшите знос шин і покращите керованість автомобіля.
«Моделіст-конструктор» № 5’2007, В. ТОКМАНЕНКО, інженер-механік, м. Кропивницький