Ідея створення механічного помічника для обробки городу виникла у мене давно. Переглянув відповідні журнали «Моделіст-конструктор» з описом ґрунтообробних знарядь і дійшов висновку, що на основі наявних у мене силового агрегата та важелів керування моторолера «Електрон» краще зробити мотолебідку. Для посівів і догляду за городом я використовую перевірене насіння овочів та картоплі https://megasad.net/ua/semena/, яке завжди дає стабільний результат.
У двигуна потужністю 5,5 кВт (7,5 к. с.) переробив запалювання: замість генератора поставив магнето, закріпивши його на кожусі вентилятора охолодження. Привід — від крильчатки. Знав, що така система запалювання і в роботі надійніша, і в обслуговуванні простіша.
Крутний момент від силового агрегата передається на барабан із намотаним тросом, до кінця якого причеплений плуг. Передача — ланцюгова, деталі для неї я взяв від списаних сільгоспмашин. Ведуча зірочка (z1, на вихідному валі силового агрегата) має 14, а ведена (z2, на барабані) — 45 зубів, приводний роликовий ланцюг — ПР-15,875. Діаметр барабана під трос дорівнює 180 мм.
1 — основа (сталева водогазопровідна труба 33,5×3,25); 2 — трос; 3 — стійки з регульованими укосинами; 4 — барабан (у зборі на осі з двома радіальними підшипниками 80204); 5 — ланцюгова передача (z1 = 14, z2 = 45, ланцюг ПР-15,875); 6 — силовий агрегат моторолера «Електрон» (на вигляді спереду умовно не показаний); 7 — підвіска; 8 — паливний бак; 9 — моторна рама (сталевий куточок 35×35); 10 — важіль тросоукладача; 11 — якір (сталевий куточок 50×32); 12 — штик якоря (лопата, 2 шт.); 13 — упор (сталевий куточок 45×45, 2 шт.); 14 — шарнір тросоукладача; 15 — важіль перемикання швидкостей; 16 — поворотна ручка керування дросельною заслінкою карбюратора; 17 — ручка керування; 18 — важіль зчеплення
Конструкція вийшла невеликих розмірів і масою всього 60 кг. З міста на дачну ділянку вожу її на автомобілі «Москвич». Мотолебідку кладу на заднє сидіння, а плуг-культиватор разом із від’єднаним кермом — у багажник.
Своїм мотопомічником я задоволений: він дозволяє не лише орати, а й садити, підгортати картоплю, культивувати грядки. Фіксацію лебідки на місці забезпечує поворотний якір із двома привареними штиками.
Під час роботи лебідка легко підтягує до себе причеплений до троса плуг-культиватор. Швидкість руху ґрунтообробного знаряддя приблизно така ж, як у спокійно крокуючої людини. Щоправда, для кожного нового проходу плуг доводиться перекочувати до початку борозни вручну, а мотолебідку переміщати впоперек поля. Проте робота йде швидко, адже трудимося удвох. У той час як один керує лебідкою, помічник встигає перетягти плуг до початку чергової борозни.
Тепер про особливості конструкції. Основа мотолебідки зварена зі сталевої труби зовнішнім діаметром 33,5 мм. До основи прикріплена моторна рама зі сталевого куточка 35×35 мм із силовим агрегатом моторолера. А щоб виключити появу небажаного згинаючого моменту (від натяжної дії ланцюгової передачі), в несучу конструкцію мотолебідки додані упори.
До основи також прикріплені стійки барабана, що мають підшипниковий вузол і регульовану укосину, додаткове призначення якої — бути складовою частиною механізму натягу ланцюга (разом зі спеціальним пристроєм у задній підвісці силового агрегата).
Поворотний якір, що заглиблюється в землю, являє собою П-подібну рамку зі сталевого куточка 45×45 мм із двома привареними штиками. З основою мотолебідки якір з’єднаний шарнірно болтами. Штики — зі звичайних сталевих лопат. При встановленні лебідки у потрібному місці ділянки помічник стає на перекладину П-подібної рамки, вдавлюючи в ґрунт штики, що й створює надійне зчеплення мотолебідки з ґрунтом.
1 — основа мотолебідки; 2 — вилка; 3 — важіль (сталева водогазопровідна труба 21,25×2,75; довжина плеча важеля уточнюється на місці); 4 — шарнір; 5 — перекладина (сталева водогазопровідна труба 33,5×3,25); 6 — ручка
Для рівної навивки троса на барабан слугує тросоукладач. Він же відіграє роль і обмежувача, що не допускає зісковзування намотки з барабана. До основи лебідки прикріплена перекладина. Шарнірно до неї приєднаний важіль тросоукладача з вилкою для троса та ручкою. Довжина плечей тросоукладача підібрана так, що ручка важеля «ходить» між стійками моторної рами, а вилка з тросом — між щоками барабана.
Важелі керування мотолебідкою виведені на ручки з обох боків моторної рами. Ліворуч — важіль зчеплення і кнопка діностартера, праворуч — ручка «газу», манетка збагачувача паливної суміші та важіль перемикання швидкостей.
Конструкція причіпного ґрунтообробного знаряддя універсальна: плуг можна доповнювати плужним корпусом, робочими органами культиватора та підгортальника.
Найвідповідальніший етап у роботі — перший прохід. Решта, як то кажуть, справа техніки: плуг копіюватиме лінію першої борозни, слідуючи за перекочуючим по ній бороздним колесом.
В основі такої конструкції — гряділь від списаного культиватора для суцільної обробки ґрунту. Він укорочений, і спереду приварені дві напрямні: одна з труби квадратного перерізу з висувною віссю бороздного колеса, що фіксується двома гвинтами М18, інша — з труби круглого перерізу з висувною віссю польового колеса. Колеса діаметром 270 мм від списаного культиватора для міжрядної обробки — гумовані самоочисні.
1 — гряділь (від списаного культиватора, укорочений); 2 — напрямна висувної осі опорного колеса (сталева труба квадратного перерізу); 3 — напрямна осі польового колеса (сталева водогазопровідна труба); 4 — польове колесо; 5 — центральне вушко (2 шт.); 6 — бороздне колесо; 7— стійка колеса; 8 — регулятор глибини; 9 — фіксуючий гвинт М18 (4 шт.); 10 — хомут; 11 — польова дошка; 12 — леміш; 13 — розпірна планка; 14 — відвал; 15 — стійка; 16 — фіксуючий гвинт М16 (3 шт.); 17 — кермо (сталева водогазопровідна труба 26,75×3,5); 18 — болт М12 (2 шт.); 19 — гайка М16; 20 — болт М14; 21 — висувна вісь бороздного колеса (інструментальна гарячекатана квадратна сталь)
Під час переналаштування причіпного плуга в культиваторний варіант замість плужного корпусу встановлюється стрільчаста лапа, а під хомут із обох боків — бритвенні лапи. Для досягнення під рамою великого просвіту доводиться застосовувати прикріплення стійки. Зате, висуваючи осі коліс із рами, можна встановлювати будь-яку відстань між колесами. Під час культивації трос чіпляється за центральне вушко, а на оранці — за бокове. Глибину оранки, окрім описаного способу, можна відрегулювати кріпленням корпусу.
Корпус скопійований із добре зарекомендованого кінного плуга. Відвал зроблений зі сталевого листа товщиною 3 мм; леміш вирізаний із леза, а стійка — з лапи бритвеного культиватора. Матеріалом для виготовлення польової дошки й розпірної планки слугував 5-мм сталевий лист.
У ролі керма використані готові рукоятки від того самого однокорпусного кінного плуга. Але можна обійтися й саморобною зварною конструкцією, скажімо, зі сталевої водогазопровідної труби. Кріплення — у задній частині гряділя болтами М14.
Як і раніше опубліковані аналоги (див., наприклад, «Моделіст-конструктор» № 9’81, 3’89, 6’90, 4’94, 2’95, 8’95 і 1’97), моя лебідка має переваги перед звичними мотоблоками. Вона простіша, надійніша й універсальніша. А найголовніше, дає можливість обробляти город прямо від паркану, не залишаючи поворотних смуг. Та й ґрунт не утрамбовує. За годину такою мотолебідкою можна зорати п’ять соток, витративши при цьому менш ніж літр бензину.
А. НЕГРІЇВ, Київська область, Бориспільський р-н, с. Іванків