Хліб, випечений у сільській печі, реклами не потребує: у всіх відношеннях він кращий. Тільки от зберігати мішки з борошном клопітно, набагато простіше — зерно. А отже, треба мати можливість і помолоти зерно у себе вдома, не виїжджаючи на млиновий завод. Причому отримати борошно як дрібного, так і грубого помелу. У домашніх умовах на селі нерідко доводиться робити обдирку зернових, соняшнику, дробити та подрібнювати крейду, сіль, різні зерновідходи. Та й готувати комбікорми на своєму подвір’ї — мрія сільського жителя: поголів’я худоби й птиці в особистому господарстві зростає з кожним днем.
Ось такий механізм я собі й зробив, а назвав його крупорушкою-млином. Основні робочі частини — ротор і статор. Вони виконують функції жорен — перший обертається всередині другого. Загалом, моя млин виглядає так. На дерев’яному табуреті знаходиться електродвигун потужністю 1 кВт на 220 В, однофазний, перемотаний зі списаного трифазного. До нього за допомогою куточків кріпиться сам млин — так, щоб підшипник у його центральному отворі насувався на вал двигуна: на цьому валу якраз і обертатиметься ротор, розвиваючи до 3000 об/хв.
1 — ємність для зерна, 2 — заслінка ємності, 3 — вхідний отвір, 4 — корпус-статор, 5 — ротор, 6 — втулка, 7 — вал електродвигуна, 8 — підшипник, 9 — корпус підшипника, 10 — куточки статора, 11 — рукав-пилозахисник, 12 — заслінка рукава, 13 — кришка.
Сам корпус млина дуже схожий на круглі цукеркові коробки товщиною 56 мм і Ø348 мм. Дно коробки з бортом 50 мм — статор, а кришка (висотою 15 мм) закриває «внутрішності». Зверху на корпусі на гвинтах М4 закріплений невеликий чавунок із вирізаним дном. Замість останнього встановлена заслінка-пластина. Внизу — рукав-пилозахисник із брезенту (на тих же гвинтах). Під заслінкою і над рукавом у статорі зроблені вікна «входу — виходу» — 15X30 мм. Через верхнє, коли заслінка привідкрита, з чавунка надходить «сировина», а через нижнє висипається готова «продукція». Рукав рекомендується використовувати обов’язково: помел не розлітатиметься в боки, а спрямовуватиметься безпосередньо в підставлений мішок або іншу ємність.
Старор — із металевої смуги товщиною 2 і шириною 54 мм. Загнув її по колу. Помістив у форму й залив з одного торця алюмінієм — вийшла чашка з 4-мм дном. Потім нарізав куточки 20X20X50 мм. Приварив їх до борту чашки зсередини, залишивши вільними місця для вікон, — поверхня стала ребристою. (Потім уже подумав, що куточки можна ставити просто на гвинти — ефект буде той же.) По центру статора просвердлив отвір під вал.
Заготовку для ротора — коло Ø322 мм — вирізав із металевого листа товщиною 3 мм. Потім провів на ньому коло Ø300 мм і розділив його на 32 однакові частини. У точках розмітки просвердлив отвори Ø3 мм. До них зовні по радіусу зробив пропили ножівкою й відігнув пелюстки, як показано на кресленні. По центру ротора вварив втулку довжиною 45 мм і Ø28X5 мм.
Під час складання конструкції спочатку поставив на вал статор, потім на шпонці ротор і остаточно закріпив усе шпилькою через втулку та вал. Кришку зафіксував зверху чотирма гвинтами М6 по колу корпусу.
Під час роботи млина слід дотримуватись такого порядку: заповніть, наприклад, зерном чавунок і запустіть двигун. Коли він набере обертів, відкрийте верхню заслінку — засипте частину зерна. Доповнюйте його кількість у міру того, як будете забирати борошно, користуючись нижньою заслінкою. Намагайтеся не пересипати: до цього можна швидко пристосуватися. Проте уважним доводиться бути постійно — адже продуктивність млина майже 5 кг/хв.
Як показала практика, якість помелу залежить від кількості обертів двигуна і, звісно, від величини зазору між ротором і статором. У моїй конструкції для обдирки чи дроблення зерна — зазор 5 мм. Для борошна необхідно зменшити його до 2 мм: треба мати ще змінний ротор із більшим діаметром. Але є й інший вихід — змінити схему підключення до двигуна: зняти млин із вала двигуна й, встановивши окремо, налагодити ремінну передачу зі змінними шківами, збільшуючи (для борошна) кількість обертів.
І. ШАМОТОВ