Безумовно, парусну дошку дехто може купити в магазині. Однак більшості це не по кишені. Такі напевно захочуть зробити її самостійно. Тим більше, що тут не пропонується конструкція суперскладної форми. Для дошки прогулянкового типу підходять спрощені обводи і класична технологія виготовлення малотоннажних суден.
Отже, до справи. Почнемо, звісно, з головного.
КОРПУС. Спочатку на листі міліметрівки, ватмана або будь-якого іншого паперу відповідно до теоретичного малюнка корпуса креслиться плаз — поперечні секції. Для визначення правдивих розмірів секцій користуйтеся масштабною лінійкою, зображеною під малюнком. Врахуйте, що на теоретичному малюнку зображені зовнішні обводи дошки, тому при кресленні кільцевиків їхні контури слід знизити на товщину обшивки.
Далі контури кільцевиків передаються на заготовки з фанери товщиною 12 мм або з дошки товщиною 15…20 мм, з яких вирізаються деталі поперечного набору корпуса. У кутах кожного з кільцевиків вибираються пази під рейки поздовжнього набору, а також отвори для відведення потрапляючої в корпус води — шпигату.
1 — корпус, 2 — мачта з мачтовим шарніром, 3 — старт-шкот, 4 — парус, 5 — гичок-вішбон, 6 — шверци, 7 — плавник.
Наступний етап — підготовка стапеля для збірки корпусу. З принципу ним може стати рівна дошка товщиною 50…60 мм і шириною 250…300 мм, закріплена на підлозі майстерні або на декількох столах. Спочатку на стапелі за допомогою підкладок з дерев’яних брусків закріплюється кілевий брус секцією 20×40 мм; профіль його при виді збоку повинен відповідати теоретичному малюнку.
На кілевому брусі на відстані 400 мм один від одного маркуються площини розташування кільцевиків, після чого останні тимчасово закріплюються на кілі за допомогою цвяхів і дерев’яних брусочків.
Тепер готуються стрінгери — соснові рейки секцією 20×20 мм. Якщо заготовок необхідної довжини знайти не вдасться, з’єднайте дві, вирізавши бруски “на вуса” і з’єднуючи їх епоксидним клеєм. Далі стрінгери послідовно підганяються до кожного з кільцевиків і потім закріплюються за допомогою епоксидного клею і шурупів. При цьому бажано використовувати латунні або оцинковані сталеві шурупи.
Після затвердіння епоксидки зовнішні контури кільцевиків і стрінгерів вирівнюються відповідно до теоретичного малюнка. При цьому в якості контрольного інструменту необхідно використовувати гнучку рейку, а в якості оброблюючого — рубанок, рашпіль і крупнозернистий шліфпапір.
До підготовленого таким чином каркасу вклеюються дві дюралеві труби зовнішнім діаметром 22 мм і товщиною стінки 2,5 мм, в які будуть кріпитися шверци і плавники.
Обшивка каркасу парусної дошки — з фанери товщиною 3 мм або оргаліту товщиною 4 мм. Кріплення листових заготовок на каркасі — невеликими оцинкованими гвинтами і епоксидним клеєм, в який вводиться деревна мука (підійде також тальк, дитячий порошок або зубний порошок), щоб трохи знизити текучість епоксидки і забезпечити тим самим нерозривність клейового шва.
Починати обшивку слід з днища. Потім обшиваються борта, і тільки в останню чергу — палуба. Зверніть увагу, що перед обшивкою палуби всі внутрішні частини корпусу — і обшивку, і каркас — необхідно покрити кількома шарами гарячої олії або паркетного лаку — це допоможе їм стати водостійкими. Точно так само покриваються лаком і заготовки палуби зсередини, і лише після цього вони встановлюються на призначені для них місця. У зоні розташування віндсерфінгіста палуба посилюється двома полосами фанери або оргаліту.
Після затвердіння епоксидного з’єднання корпус вишкурюється, всі гострі краї плавно закруглюються, а шви прошпаклюються складом з епоксидки і тієї ж деревної муки, тальку або зубного порошку. Окончательно обробивши корпус, обклейте його шаром склотканини на епоксидному клеї, ще раз пройдіть шліфування і фарбуйте яскравими емалевими фарбами. У зоні розташування спортсмена нанесіть шорстке покриття — на свіжефарбовані смуги підсипаються дрібні дерев’яні опилки. Після висихання фарби зайвини опилків видаляються, і поверхню, до якої прилипли опілки, покривається ще одним шаром емалі. І на завершення встановіть на палубі степс — сталеву гільзу, в якій фіксується шпора мачти.
1 — стрінгер, 2 — шпангоут, 3 — обшивка палуби (фанера товщиною 3…4 мм), 4,7 — бортові стрінгери, 5 — накладка для посилення заделки вісі шверців (фанера товщиною 10…12 мм), 6 — обшивка борта (фанера товщиною 3…4 мм), 8 — обшивка днища (фанера товщиною 3…4 мм), 9 — кільовий брус, 10 — вісь шверців (труба Ø 22×2 мм).
У задній частині корпусу, в транцевій дошці, передбачається установка однієї-двох пробок. Справа в тому, що створити повністю герметичний корпус практично неможливо, і, щоб проникаючу в нього воду можна було б після чергового плавання стікати, є отвори з пробками. Отвори в транцевій дошці необхідно обвести відрізками алюмінієвої трубки відповідного діаметра.
ШВЕРЦІ. Для їх виготовлення знадобиться дошка товщиною близько 20 мм і шириною 250 мм. Форма шверця показана на одному з наших малюнків. Підводна частина шверця профільована — її поперечний переріз нагадує симетричний профіль літакового крила, максимальна товщина перерізу розташована приблизно на 1/3 його ширини. Після остаточної обробки шверці обклеюються шаром тонкої склотканини на епоксидному зв’язуючому, прошкурюються, грунтуються і фарбуються. Вісь обертання шверця — це стальна оцинкована або кадмірована шпилька. На одному її кінці нарізається різьба, і вісь закріплюється на шверці за допомогою двох гаек.
В робочому своєму положенні шверці утримуються за допомогою гумової тяги і упору. Зверніть увагу, що мілководдя не є небезпечним для парусної дошки зі шверцями такої конструкції: на мілинах шверці просто-напросто відхиляються назад.
ПЛАВНИК. Ця деталь парусника кріпиться в задній частині парусної дошки. Як і шверців, на суденці їх два — правий і лівий. Вирізаються плавники з десятиміліметрової фанери. Сечіння їх — крилоподібний симетричний профіль. Обробляються ці деталі точно так само, як і шверці. На парусній дошці вони закріплюються за допомогою простого пристрою, що складається з різьбової шпильки і циліндричної гумової пробки, діаметр якої відповідає діаметру труби, вклеєної в задній частині корпуса. Спочатку пробка надягається на шпильку і слабко стискатися між двома гайками і шайбами, після чого вводиться в трубу. Далі зовнішня гайка затягується, гумова пробка при цьому стискатися, збільшує свій діаметр і міцно заклинивається всередині труби. Залишається лише надіти на виступаючу шпильку плавник і закріпити його гайкою.
МАЧТА. Найкраще, звісно, якщо ви зможете дістати для мачти чотирьохметровий відрізок дюралюмінієвої труби зовнішнім діаметром 40 мм і товщиною стінки 1,5 мм. Непогана мачта виходить із соснового бруска секцією 50×50 мм. Така мачта вистругується у вигляді конуса з діаметром нижньої основи близько 50 мм і верхньої — близько 30 мм. Після остаточної обробки така мачта обклеюється двома шарами склотканини на епоксидному клеї. Є ще один спосіб виготовлення мачти — виклеюванням з епоксидного зв’язуючого і склотканини. Для цього спочатку виготовляється конічний стержень — точно такий самий, як і дерев’яна мачта, про яку ми щойно згадували. Далі ця мачта туго-натуго обмотується поліетиленовою стрічкою — полотном шириною близько 200 мм, вирізаним з поліетиленової плівки і скрученим, наче бинт, в рулончик. На початку і в кінці обмотки стрічка фіксується скотчем. Далі мачта обклеюється в кілька шарів довгими (бажано довжиною вздовж всієї мачти) смугами склотканини. Загальна товщина виклейки повинна складати близько 3 мм. Не чекаючи відвердіння зв’язуючого, ще раз туго забандажте мачту поверх склотканини поліетиленовим “бинтом” і залиште в такому положенні на добу. Після відвердіння епоксидної смоли виклейка знімається з болванки. Операція ця непроста, можливо, для цього доведеться скористатися невеличкою автомобільною лебідкою або старим дідовським способом, прив’язавши болванку і виклейку капроновими мотузками або канатами до двох стовпів в 10…15 м один від одного. Якщо сильно натискати на мотузку з боку — болванка зміститься відносно виклейки, після чого остання легко зніметься. Залишається в конусну трубу зверху і знизу вставити на епоксидному клеї дерев’яні заглушки — і мачта готова.
МАЧТОВИЙ шарнір. Згідно визначенню парусна дошка представляє собою судно з вільним парусом. Інакше кажучи, корпус парусника з’єднується з мачтою за допомогою карданного шарніра. Щоб зробити його, знадобляться два відрізки труби (її внутрішній діаметр повинен відповідати товщині мачти в нижній її частині). З заготовок вирізаються дві вилки, як це показано на нашому малюнку, які з’єднуються за допомогою товстої шайби (сухаря) і чотирьох болтів. До меншої вилки приварюється днище, а до нього — сталевий штир, за допомогою якого мачта фіксується в гнізді на палубі. Велика вилка закріплюється в нижній частині мачти за допомогою шурупів і епоксидного клею.
1 — мачтовий стакан, 2 — сухарь, 3 — болти М6, 4 — дно, 5 — вісь мачти, 6 — нижня вилка, 7 — шайба.
УІШБОН. Така назва носить вигнутий металевий або дерев’яний гичок, за допомогою якого парус набуває необхідної форми, а віндсерфінгіст керує суденцем, тримаючись руками за цей єдиний “ривок”. Для виготовлення уішбона знадобляться пара дюралюмінієвих труб або дерев’яних реек круглого перерізу діаметром близько 30 мм. У передній частині уішбона закріплюються два половичних обруча, вирізаних з букових брусків відповідного розміру. Між собою вони з’єднуються за допомогою шарніра — скоби зі сталевого дроту діаметром 5 мм. У задній частині своєї половини уішбона з’єднуються за допомогою болта і баранцевої гайки. Половични обручі з середини обклеюються пористою гумою або войлоком.
1 — центральна частина уішбона, 2 — гичок, 3 — болт з гайкою, 4 — качка.
ПАРУС. Найпростіше, звісно, купити готовий парус у магазині “Спорт”. Однак не занадто складно пошити його самостійно. Для нього підійдуть тканина болонья, подушкова тканина, тканина типу дакрон, а також саморобні композити на базі найдешевших сатинів і поліетиленової плівки, зварюваних разом за допомогою електричного праски.
Виготовлення паруса починається з розмітки на рівному ділянці підлоги базового трикутника відповідно до нашого малюнка (трикутник АВС). Потім на передній, задній і нижній шкаторинах паруса відкладаються величини так званих серпов, після чого на плазі за допомогою довгої гнучкої рейки зображуються плавні криві, що з’єднують фаловий кут зі шкотовим, галсовий — з фаловим і шкотовий — з галсовим. І в завершення розмітки на плаз наносяться контури латкарманів і прозорого віконця.
Тепер — розмітка швів. Ведеться вона від базового шва, що представляє собою перпендикуляр до задньої сторони базового трикутника, опущений з галсового кута паруса. Ну а інші шви намічаються паралельно базовому із кроком, трохи меншим ширини використовуваної тканини.
Пам’ятайте: щоб вітерець добре тягнув парус, тобто володів високою аеродинамічною якістю, необхідно, щоб у нього було так зване “пузо”. Досягти цього можна, якщо при вирізанні полотнищ лінії швів робити не прямими, а випуклими, із кривизною 30…40 мм. Тоді після зшивання ми отримаємо таке необхідне для нас “пузо”.
Строчити полотнища найзручніше зашивом “зигзаг”. Потім парус обрізають за контурами шкаторин, після чого пришивають і приштрафовують латкармани і вже потім задають кромки паруса за допомогою бавовняної або синтетичної стрічки.
Мачтовий кишень краще вишити з товстішої тканини, ніж йшла на парус, наприклад, тентової, наметової і т. д. Усі кути паруса посилюються насадками з міцної парусини; в галсовий і шкотовий кути задаються латунні люверси або за допомогою капронових ниток вшивається металеве кільце, після чого всередині кільця тканина прорізається. Отвір галсового кута паруса призначений для набивання (натягування) паруса на мачту, отвір у шкотовому — для натягування паруса між мачтою і уішбоном.
Лати вирізаються з тонких дерев’яних полос – найкраще скористатися для цього дерев’яними шкільними лінійками. До речі, непогані лати виходять з Ш-подібних полістиролових профілів, використовуваних як напрямні полозки для зсувних скель у сервантах, книжкових полицях і т. д.
Отже, все готово. Парусна дошка повністю оснащена – на ній закріплені шверци і плавники, підготовлений і парус – закріплений на мачті капроновими шкертиками, а в передній частині уішбона надійно прив’язаний старт-шкот – капроновий або льняний кінець із полудюжиною зав’язаних на ньому вузлів.
Для початку спустіть дошку (без паруса!) на воду, переконавшись перед цим, що в транце закриті витікні пробки. Заберіться на дошку, встаньте на ній ввесь ріст і трошки потренуйтесь – шукайте межі можливих переміщень як взад-вперед, так і вправо і вліво від діаметральної площини. Запам’ятайте положення ваших ніг, коли дошка починає обертатися, і в майбутньому намагайтеся не переступати цю межу.
Якщо ви вже почуваєте себе на дошці досить впевнено, можете переходити до тренувань з парусом. Для початку, правда, треба належним чином екіпіруватися: надягти вовняні шкарпетки і кеди, а також рятувальний жилет. Таке снаряження потрібно надягати обов’язково: на початку ви будете часто падати, а кеди з вовняними шкарпетками захистять ваші ноги від травм; призначення ж рятувального жилета, як здається, можна не уточнювати.
Отже, ви повністю екіпіровані. Знову спустіть на воду парусну дошку, вставте шпору мачти в степс – втулку на палубі – і покладіть парус на воду. Потім встаньте на дошку таким чином, щоб вітер дмухав вам в спину, а парус розташовувався на воді з підветреної сторони. Тепер візьміться за старт-шкот і витягуйте парус з води. Зробити це не просто, тканина “прилипає” до поверхні води, тому перші рухи по підйому мачти повинні бути сильними і різкими. Вирвавши парус з води, плавно піднімайте його до тих пір, поки не зможете ухопитися за уішбон.
Починати рух краще за все, коли вітер дме під прямим кутом до продольної осі дошки – такий курс називається галфвіндом. Спочатку встановіть парус таким чином, щоб кут його відносно продольної осі становив приблизно 45°. Дошка почне рухатися і, ймовірно, почне відразу ж ухилятися в бік від обраного вами курсу. Щоб змінити напрямок руху, спробуйте нахиляти парус вперед або назад – при цьому центр парусності і центр бічного опору корпусу змінять своє взаємне розташування, з’явиться момент сил, розвертаючий парусник, і він змінить курс. Далі підтримуйте напрямок відхиляння вперед або назад паруса.
Обертом для парусних суден вважається перетин його носом або кормою лінії вітру. Так, коли лінію вітру перетинає корма парусника, оберт називається фордевіндом, ну а якщо лінію вітру перетинає нос парусника, оберт називається оверштагом. При оберті парус перебрасується з одного борта на інший: для забезпечення цього віндсерфер або перебрасує уішбон з одного борта на інший, переходячи при цьому на протилежну сторону парусної дошки перед мачтою, або перебрасує парус з одного борта на інший через носову кінцевість парусної дошки.
Хотілося б попередити, що досвід управління віндсерфером приходить далеко не відразу. Не один раз доведеться вам попливти, раз за разом витягаючи після цього з води важке вітрило. Однак колосальне задоволення, яке отримаєте ви, в повній мірі освоївши норовливу вітрильну дошку, не може порівнятися з жодним іншим задоволенням.