Продовжуємо розповідь про машини та механізми, побудовані В.А.СВЕРБИЛЕМ — самодіяльним конструктором зі станиці Зеленчукська, що в Карачаево-Черкеській Республіці. У публікації «Мотоблок — нічого зайвого» («Моделіст-конструктор» № 2’98) було описано його вірного городнього помічника «Електронік». Тепер пропонуємо ознайомитися з конструкцією вантажної тележки до цього мотоблока.
Оскільки В. А. Свербиль використовує свій «Електронік» переважно для вирощування картоплі, то на вантажній тележці до мотоблока перевозиться в основному цей сільськогосподарський продукт. І в досить великій кількості: тележка вміщує шість мішків картоплі, плюс вага водія — разом близько чотирьохсот кілограмів. Звідси конструктивні особливості тележки: міцне водило, потужна рама, місткий кузов, надійні колеса. У такій послідовності й будуть розглядатися перелічені вузли та агрегати.
Водило складається всього з кількох деталей, з’єднаних електрозварюванням. Найбільш навантажене тут місце — стик корпусу поворотного вузла та дісла. Тому воно посилено чотирма ребрами жорсткості.
1 — кронштейн навісних знарядь мотоблока «Електронік», 2 — консоль, 3 — водило, 4 — підніжка (дошка s20), 5 — сидіння водія (дошка s20), 6 — рама, 7 — кузов (дошка s20), 8 — балка опорна (брус 50×50, 3 шт.), 9 — болт М8, 10 — кільце упорне (труба 58×4), 11 — колесо (від мотоколяски СЗД, 2 шт.).
Рама виготовлена з набору сталевих елементів: куточків, прутка, труб круглого та прямокутного перерізу. Вони зварені в конструкцію, деяка химерність якої обумовлена роботою тележки на місцевості, що рясніє нерівностями рельєфу, розсипом каміння та валунів: експлуатаційні навантаження тут дуже великі.
Як колісну вісь застосовано сталевий стержень діаметром 30 мм, з’єднаний куточковими опорами та косинками з лонжеронами та корпусом поздовжнього шарніра за допомогою електрозварювання. Довжина стержня обрана такою, щоб колеса не виступали за обводи кузова.
1 — корпус поворотного вузла, 2 — дісло (труба 49×3, L1820), 3 — рамка підніжки (куточок 25x25x4), 4 — упор (труба 58×4), 5 — ребро жорсткості (s4), 6 — накладка (смуга 25×4).
Під стать потужній рамі та міцний кузов, збитий з дощок 20-мм товщини та посилений на кутах металевими накладками. До рами він кріпиться за допомогою болтів та трьох потужних опорних балок з бруса 50×50 мм. Навантажується кузов, як і будь-які одноосьові тележки — центр ваги вантажу повинен розташовуватися ближче до переднього борту та не заходити за вісь обертання коліс.
Оскільки тележка призначена в основному для перевезення мішків з картоплею, кузов зроблено з невідкидними бортами. Для переміщення ж сипучих вантажів тележка використовується рідко.
1 — розкос (куточок 21×21х3), 2 — рамка сидіння (куточок 21x21x3), 3 — стояк (труба 50x25x4), 4 — стійки сидіння (куточок 40x40x4), 5, 14 — підкоси передні (труба 50×25), 6, 15 — лонжерони поздовжні (куточок 40x40x4), 7,8 — опори колісної осі праві (куточок 32x32x4), 9, 16 — підкоси задні (труба 50×25), 10 — поперечина посилююча (куточок 40x40x4), 11 — корпус поздовжнього шарніра (труба 58×4), 12 — вісь колісна (пруток Ø 30), 13, 17 — лонжерони поперечні (куточок 40x40x4), 18 — косинки (s4).
Колеса запозичені у давнього популярного об’єкта самодільників — мотоколяски СЗД: використано передні, зі ступицями в зборі. При цьому кінці стержня — колісної осі обточені під посадочні діаметри штатних підшипників ступиць. Багаторічна практика експлуатації тележки показала, що ці колеса — найбільш підходящі.
З мотоблоком тележка з’єднується за допомогою консолі, верхня частина якої повторює обводи держака того ж окучника, оскільки вставляється в штатний кронштейн навісних знарядь, а нижня являє собою вісь, навколо якої в двох радіально-упорних підшипниках обертається поворотний вузол водила. Простір між підшипниками заповнено консистентним мастилом та прикрито пильниками.
З рамою тележки водило з’єднано шарнірно — дісло вставлено в трубчастий корпус поздовжнього шарніра, на кінець його надіто та зафіксовано болтом М8 упорне кільце. Таке з’єднання дозволяє колесам тележки бути незалежними від положення коліс мотоблока на нерівностях дороги.
Водій керує зв’язкою мотоблок—тележка, розташовуючись на дерев’яному сидінні попереду кузова. Руками він тримається за важелі управління, а ногами спирається на дерев’яну підніжку, прикріплену до спеціальної рамки на діслі водила.
1 — консоль, 2 — пильники, 3, 6 — підшипники 36206, 4 — корпус, 5 — втулка розпірна, 7 — втулка дистанційна, 8 — шайба, 9 — гайка М20х2,5, 10 — мастильниця, 11 — дісло.
У невеликій публікації, звичайно, неможливо представити всі подробиці конструкції. На рисунках, наприклад, не показано такі дрібні деталі, як бортів’яні петлі з ремінцями для кріплення вантажу, що перевозиться. Не зображено м’яку подушку на сидінні, без якої будь-яка поїздка була б для водія випробуванням. Думається, що цими та іншими елементами самодіяльний конструктор оснастить свій виріб самостійно.
А. ТИМЧЕНКО