Це знаряддя для обробки ґрунту я зробив для того, щоб полегшити нелегку працю, оскільки перекопувати землю звичайною лопатою, постійно то нахиляючись, то випрямляючись, з роками ставало все важче. Саме пристрій — винайдення невелике (на нього отримано авторське свідоцтво), але користь від нього є — тепер не болить спина навіть після тривалої роботи.
У знарядді я намагався поєднати переваги лопати (важіль) та плуга (перевертання ґрунтового шару).
Лопата-плуг складається з робочого органу (лемеша), держака, вушка з втулкою (підшипника ковзання), тяги та опори-черевика.
Лемеш виготовив із сталевого листа розмірами 300×200 мм і товщиною 3 мм. На верхній довгій стороні відмірив 100 мм, з цієї точки провів пряму в нижній ближній кут і відрубав утворений трикутник. Те саме зробив на нижній кромці листа з протилежного боку. Верхній гострий кут відігнув плавно трохи праворуч і вниз, як відвал у плуга. Передню кромку лемеша заточив під 30°, а нижню — під 60°. Лемеш приварив до нижньої частини держака — відрізку дюймової водопровідної труби довжиною 1800 мм. До цього ж держака на висоті 400 мм приварив вушко, зроблене з такого ж сталевого листа, що й лемеш, з бічними отворами під вісь тяги.
1 — лемеш (сталь, лист s3); 2 — держак (сталь, труба 1″); 3 — вушко (сталь, смуга s3); 4 — вісь (болт М12); 5 — тяга (сталь, труба 1/2″); 6 — черевик (сталь, лист s3); 7 — втулка (сталь, труба 1/2″); 8 — підшипник ковзання (бронза, фторопласт)
Тяга зроблена з напівдюймової водопровідної труби, кінці її трохи відігнуті в протилежні сторони. До одного її кінця приварена втулка, а інший кінець трохи сплющений і привалений до бічнини опори-черевика.
Черевик виготовлений з того ж сталевого листа товщиною 3 мм за розміром взуття (у мене він довжиною 300 і шириною 120 мм з бічними 20-мм стінками). У передній частині стінку трохи підрізав знизу, а ніс черевика загнув, як у лиж. Задню частину черевика загнув під 90°, зробивши 30-мм упор. Від упору до середини черевика до нижньої площини приварив вертикально сталеву смужку-напрямну. Передню та нижню кромку напрямної заточив під кутом 45° з обох сторін, а упор — під тим же кутом, але лише з переднього боку.
Тягу черевика за допомогою осі-болта М12 через розпірну втулку з підшипником ковзання та хомут з’єднав із держаком лопати-плуга.
Якщо звичайний плуг працює за принципом «тягни», то моє знаряддя діє за принципом «штовхай». Для обробки ґрунту лопату-плуг встановлюю на вихідній позиції, відвівши верх держака від себе на відстань витягнутої руки. Ставлю ногу на опору, вдавлюю її в землю і тягну кінець держака до себе. При цьому лемеш врізається в ґрунт і проходить у його глибині близько 200 мм, розпушуючи та перевертаючи шар землі.
Потім я, переступивши вільною ногою вперед і перенівши на неї масу тіла, відштовхую держак від себе. Закріплена шарнірно тяга при цьому витягує опору з ґрунту і тягне її за собою вперед. Далі рухи повторюються. Якщо лемеш «заносить» вбік, то в момент переміщення опори ногою можна підправити положення лемеша, тим самим виправивши його «курс».
За допомогою цього знаряддя ще саджу картоплю: пройшовши борозну, кладу в неї бульби і засипаю їх сусідньою борозною, залишаючи її порожньою. Наступну борозну знову засаджую і так продовжую роботу далі.
«Моделіст-конструктор» № 3’2002, О. САМОХІН