Маленькі затишні латвійські села, напівсховані кучерявою зеленню дерев, густо вкраплені у плоскі, як стіл, поля. Віддалені вони одне від одного часом лише на кілька кілометрів, як села Руде і Ніца в Лієпайському районі, і їхнє життя тісно пов’язане таким близьким сусідством. Багато рудських школярів, закінчивши у себе восьмирічку, до дев’ятого і десятого класів ідуть уже в Ніцу — середня школа там. Недарма й спільна робота рудських і ніцьких юних техніків — комбайн «молотилка-віялка» — відома як РН-1: від початкових літер у назвах сіл. Побудовано цей агрегат у гуртку малої механізації сільського господарства, яким керує вчитель праці, фізики, креслення обох шкіл Л. А. Дітке.
Чому взялися конструювати саме таку машину? Річ у тім, що на пришкільній ділянці в Руде учні вирощують деякі сільськогосподарські культури (їхнім насінням потім засівають великі площі в розташованому поблизу колгоспі).
Щоб швидко обробляти цей урожай і отримувати доброякісний посадковий матеріал, потрібен невеликий обмолочувальний агрегат. Тому й з’явився РН-1, у якому працюють вдало підібрані вузли й деталі таких різнорідних машин, як зернозбиральний комбайн, мопед, пилосос, пральна машина.
1 — рама, 2 — бункер віялки, 3 — молотильний барабан, 4 — завантажувальна лійка, 5 — шків молотильного барабана (Ø 105 мм), 6 — регулювальні тяги, 7 — підбарабання, 8 — вентилятор, 9 — полиця, 10 — електродвигун привода віялки, 11 — шворінь кріплення двигуна, 12 — огородження ременя, 13 — підшипник ковзання, 14 — шків привода молотилки (Ø 70 мм), 15 — електродвигун привода, 16 — блок решіт, 17 — стінки тунелю віялки, 18 — підвіска блока решіт, 19 — пускач вентилятора, 20 — пускач віялки, 21 — пускач молотилки, 22 — блок шківів привода кривошипа (Ø 250 мм) і бункера (Ø 90 мм), 23 — шків привода віялки (Ø 70 мм), 24 — корпус підшипника барабана, 25 — шків бункера (Ø 150 мм), 26 — лійка бункера.
Будували молотилку-віялку учень 10-го класу Іварс Сіленієкс, його брат Андрейс, тепер уже слухач сільськогосподарської академії Латвійської РСР, а також шестикласники Нормундс Берзіньш і Валдис Даугеліс. РН-1 було удостоєно диплома на урочистому відкритті Всесоюзного тижня науки, техніки і виробництва у Вільнюсі, демонструвався на республіканській виставці НТТМ-82 у Ризі.
Будова комбайна вельми своєрідна. На рамі розміром 925Х565Х410 мм, звареній з кутників 40Х40 мм, у три яруси розташовуються: угорі — молотилка і віялка, посередині — вентилятор і блок решіт, унизу — електродвигуни привода та їхні пускачі.
1 — диски, 2 — півосі, 3 — ложе бича, 4 — гвинти кріплення бича, 5 — бичі.
Конструкція молотилки традиційна: корпус, барабан, дека, завантажувальна лійка. Корпус і лійку виконано з десятиміліметрової фанери та тонкого сталевого листа. Барабан — зі сталевих дисків Ø 300 мм, восьми кутників 25X25 мм і рифлених дубових бичів.
1 — корпус, 2 — болти кріплення бичів, 3, 5, 7 — система підвіски деки, 4 — бичі, 6 — решето.
Дека складається з корпуса (двох листів металу), зігнутої по радіусу дрібнокоміркової сітки з прикріпленими до неї шістьма такими самими, як у барабана, бичами і системи підвіски на рамі — сталевих прутів, на кінцях яких є регулювальні тяги. Змінюючи за допомогою останніх зазор між бичами деки і барабана, можна налаштовувати агрегат на обмолот різних культур, а також варіювати його якість.
У дію молотилку приводять два клиноподібні ремені від електродвигуна, розташованого на нижньому ярусі посередині рами.
Вимолочені зерна або насіння, провалюючись крізь сітку, потрапляють у ємність, яку встановлюють на полицю під деку. Полова та інші відходи викидаються барабаном зі щілини між останнім бичем деки і верхньою обшивкою молотилки і потрапляють на решета, де з них шляхом сепарації вилучають залишки насіння і зерен.
Блок решіт зроблено на зразок соломотряса зернозбирального комбайна. Тільки решіт тут два: з отворами Ø 3 мм (верхнє) і Ø 1 мм (нижнє). Під ними — піддон.
1 — корпус, 2 — вісь кривошипа, 3 — противаги, 4 — підшипник ковзання, 5 — верхнє решето, 6 — нижнє решето, 7 — піддон, 8 — жолоб верхнього решета, 9 — жолоб нижнього решета.
У верхню частину блока вбудовано підшипник ковзання: у відрізку капронової трубки обертається кривошип із противагами від двигунів мопеда. Нижню частину блока підвішено на двох смужках з фанери, які дають йому змогу переміщатися вперед-назад. Сепаровані фракції відповідними жолобами потрапляють у підставлені ємності.
Решета приводяться в дію електродвигуном. Від нього клиноподібний ремінь іде на великий шків кривошипа. Поруч із цим шківом є ще один, менший, від якого інший ремінь іде далі — до бункера віялки.
1 — корпус, 2 — болти кріплення шиберів, 3 — шибери, 4 — дозатор, 5 — вал дозатора, 6 — щоки лійки, 7 — опори щок.
Тепер про те, як улаштований бункер. Його зроблено з фанери товщиною 10 мм. Між двома дошками корпуса розташована плоска лійка, в усті якої обертається вал квадратного перерізу з дозатором — дерев’яним циліндром Ø 50 мм, що має чотири поздовжні канавки. Обертаючись, дозатор захоплює канавками вміст бункера і рівномірними порціями висипає в устя лійки, а отже, і на решета, де все просіюється.
Якщо в оброблюваній масі міститься багато бур’янистих частинок, то можна увімкнути вентилятор, який пожене струмінь повітря над решетами і здує сміття. Важчі частинки потраплять на решета.
Випробування показали, що віялка працює дуже надійно і з високою якістю, провеює навіть таку «делікатну» речовину, як бджолиний пилок. Раніше бджолярі вибирали сміття з нього пінцетами, і це забирало купу часу. Тепер же потреба в такій копіткій процедурі відпадає.
«М-К» 4’83, А. АЛЕКСАНДРОВ