На звичайному двоколісному велосипеді багато вантажу не перевезеш, навіть якщо він обладнаний багажником. Тим часом така потреба у власників цих машин виникає досить часто. Тому непогано виготовити до велосипеда причіп. Про конструкцію такого двоколісного причепа розповіли Збігнєв Геннель і Андрій Федорук у польському журналі «Mlody TECHNIK», за статтею з якого і підготовлена ця публікація.
Цей легкий і симпатичний причіп привабливий ще й тим, що його можна виготовити на верстаку в домашній майстерні, оскільки елементи конструкції виконані без будь-яких верстатних робіт (токарних, фрезерних) і без зварювання, звичайним інструментом, який є в будь-якого, навіть початківця саморобника. Щоправда, колеса і зчіпний пристрій доведеться використати готові. Але колеса можна взяти від відслуживших своє дитячих велосипедів (краще передні — без гальмівних втулок). Як зчіпний пристрій підійде шарнір рульових тяг будь-якого легкового автомобіля. Цю деталь (а точніше, цілий вузол) можна знайти на будь-якій станції техобслуговування: ремонту вони не підлягають і їх цілком замінюють на нові, якщо в них виявляється навіть незначний люфт. Але як зчіпний пристрій велопричепа навіть відслуживші своє деталі цілком годяться, причому вони навіть кращі за нові — у них легший хід.
1 — поперечина; 2 — дишель; 3 — перехідна втулка (2 шт.); 4 — колесо (від дитячого велосипеда, 2 шт.); 5 — кронштейни кріплення дужек крила (4 шт.); 6 — червоний світлоповертач (2 шт.); 7 — крило (2 шт.); 8 — болт М6 (9 шт.); 9 — каркас кузова; 10 — траверса кузова; 11 — корончата гайка; 12 — шплінт; 13 — дуга-тяга; 14 — наконечник зчіпного пристрою; 15 — білий світлоповертач (2 шт.); 16 — дужки крила (4 шт.); 17 — вісь (2 шт.); 18 — стяжна скоба; 19 — гайка-баранець М6 (2 шт.)
Основа причепа — рама, виконана з двох відрізків дюралюмінієвої труби (цілком підійде труба від каркаса старої розкладачки), зістикованих у формі літери Т. Стик виконано так. В один із кінців поздовжньої труби-дишля вбито круглу цурку з твердої деревини і тут же на половину діаметра вирізано напівкруглий паз-сідло. Таку саму цурку вбито і всередину поперечини — до середини її довжини. Зверху в це місце на поперечину накладається сідлом дишель, по центру стику свердлиться наскрізний діаметральний отвір і деталі скріплюються болтом М6 із шайбою під гайкою.
В інший кінець дишля вгвинчується наконечник зчіпного пристрою. В обох деталях також свердлиться діаметральний отвір під болт М6, і деталі ним з’єднуються. До речі, одразу треба зазначити, що складання всіх елементів конструкції виконано такими самими болтами, крім зазначених окремо.
1 — дишель; 2 — поперечина; 3 — болт М6; 4 — дерев’яні вставки
На обох кінцях поперечини монтуються колеса. Як уже було сказано, колеса використовуються готові. Ось тільки осі з підхожого прутка доведеться зробити інші, довші на 30—40 мм і з різьбою на подовженні. У кінцях поперечини на таку саму довжину треба зробити прорізи в стінках. Оскільки діаметр осі значно менший за внутрішній діаметр поперечини, то на осі навертаються перехідні втулки. Їх можна також зробити самому з підхожих відрізків труб або використати як втулки по парі затяжних конусів від підшипників коліс на кожну вісь. Втулки на осях для запобігання відкручуванню фіксуються штифтами. Якщо ж будуть застосовані конуси, то можна обійтися без штифтів — крайній конус слугуватиме контргайкою для внутрішнього. Кінці поперечини надіваються на втулки і вузли стягуються болтами за допомогою заздалегідь виготовлених із 2-мм сталевого листа скоб. Для прискореного монтажу коліс гайку на болт ставлять баранцеву.
1 — наконечник (шарнір рульової тяги легкового автомобіля); 2 — дишель; 3 — болт М6; 4 — корончата гайка; 5 — шплінт; 6 — дуга-тяга
Після цього на рамі причепа закріплюється в трьох точках каркас кузова — у двох на поперечині і в одній на дишлі. Каркас збільшує жорсткість рами і утворює разом із нею ґратчасте дно кузова. За потреби дно можна зробити і суцільним, з легкого листового матеріалу, закріпивши його в тих самих трьох точках на каркасі кузова.
За бажанням над колесами за допомогою простих осьових кронштейнів і дужек можна встановити грязьові щитки-крила від того самого велосипеда, що й колеса. Вони нададуть причепу завершеного фірмового вигляду.
1 — поперечина; 2 — подовжена вісь колеса; 3 — гайка-баранець М6; 4 — стяжна скоба; 5 — втулка колеса; 6 — кронштейни кріплення дужек крила (сталь, лист s2); 7 — болти М4 кріплення дужек (2 шт.); 8 — дужки (сталевий дріт Ø5); 9 — стяжний болт М8; 10 — перехідна втулка (конус підшипника, 2 шт.)
Оскільки поперечний габарит причепа більший, ніж у велосипеда-тягача, то на крила спереду встановлюються світлоповертачі білого, а ззаду — червоного кольору.
Для буксирування причепа велосипедом на останньому монтується нескладний тяговий пристрій. Воно може бути з такої самої труби, що й рама, у вигляді дуги. Кінці труби сплющені, у них просвердлені отвори за діаметром осі заднього колеса, на яку вони й надіті під штатні гайки. Для утримання дуги в певному положенні вона з’єднана дротяними розтяжками з багажником.
1 — причіп; 2 — дуга-тяга; 3 — велосипед-тягач; 4 — розтяжка; 5 — зчіпний пристрій; 6 — вантаж під чохлом
Якщо кінці дуги закріпити на осі під штатні гайки неможливо, то, зробивши дугу довшою і загнувши у формі літери Г, можна притягнути її кінці до трубок підсідлової і ланцюгової вилок велосипеда хомутами або дротяними скрутками. У цьому випадку відпадає потреба в монтажі розтяжок.
1 — деталі велосипеда-тягача; 2 — дуга-тяга; 3 — хомути (6 шт.)
Для їзди мокрою дорогою і для захисту вантажу від дощу слід виготовити чохол з водонепроникного легкомийного нетканого матеріалу.
Розміри деталей не проставлені, бо кожен, хто, скориставшись ідеєю, захоче повторити конструкцію, залежатиме від своїх можливостей у виборі матеріалів і деталей.
«Моделіст-конструктор» № 8’2002