Будь-яка садова або присадибна ділянка, як правило, дає віддачу і радує господаря за достатньої кількості… води. Якщо поблизу є природне джерело або центральне водопостачання, то проблема поливу спрощується, але в більшості випадків навіть на джерело сподіватися не можна. У спекотне літо, коли дощі йдуть рідко, різко збільшується споживання води, і криниці та свердловини вже не справляються зі зрослим навантаженням. У таких випадках виникає необхідність мати на ділянці запас води. І ось тут постає питання: у чому її зберігати?
Якщо є можливість, то можна придбати середніх розмірів автоцистерну або щось подібне, але все ж це не вихід із положення. До того ж з часом метал іржавіє, забруднюючи воду. Набагато практичніше і доступніше виготовити резервуар із бетону, причому зробити його підземним, щоб не займав місце на ділянці.
З чого почати будівництво? По-перше, необхідно визначити місце розташування та розміри майбутнього сховища. Враховуючи, що споруда досить трудомістка, не слід закладати дуже великі розміри. Практика показує, що найбільш оптимальний об’єм 3,5…4 м3.
Отже, коли вибрано місце і на поверхні землі викреслено контури котловану, приступають до його копання. При цьому необхідно періодично контролювати вертикальність стінок і правильність форми в плані. Після виконання земляних робіт котлован готується до бетонування. Ця робота нескладна; щоправда, є деякі особливості в установленні опалубки. Правильніше за все використовувати опалубку з кількох частин, а не встановлювати її одразу на всю висоту, бо в цьому випадку можливі зависання бетонної маси та утворення пустот. З цього випливає, що висоту частини опалубки необхідно вибирати такою, за якої вручну можливо ущільнити бетон. Зазвичай це 500…600 мм. Спрощено опалубку можна виконати, забивши біля стінок у дно котловану кілки, за які заводяться листи заліза.
Товщина бетонних стінок визначається з умови міцності:
σр≤[σ],
де σр — розрахункова напруга, кГ/см2; σ — допустима напруга, кГ/см2;
σр=(D*ɣ*h)/(2*t),
де D — діаметр резервуара, см; ɣ — питома вага води, кГ/см3; h — внутрішня висота резервуара, см; t — товщина стінки, см.
Для прикладу візьмемо резервуар діаметром 1,6 м і внутрішньою висотою 2 м (об’єм 4,35 м3), σр = 5 кГ/см2, тоді:
t=(160*0,001*200)/(2*5)=3,2 см.
З потрійним запасом міцності товщина стінки виходить рівною 10 см. Цей невеликий екскурс у теорію ми зробили не випадково. Річ у тім, що часто трапляються ємності, отримані шляхом простого оштукатурення стінок котловану бетоном. Служать вони дуже недовго, якщо не виходять із ладу вже при першому наповненні водою. Типові місця руйнування: низ стін, днище або стики з перекриттям. В останньому випадку причина — у неправильному проєктуванні перекриття: вимощення, що виступає за контур резервуара, служить його опорою на ґрунт. При заповненні водою під її вагою резервуар просідає, а верхня частина зависає на вимощенні, як на опорній плиті, після чого відбувається її відрив. Звідси випливає висновок, що вимощення необхідно виконувати, як показано на рисунку — без зв’язку зі «склянкою».
1 — кільце (сталь), 2 — «склянка» (залізобетон), 3 — пісок, 4 — вимощення (бетон).
Після встановлення опалубки в утворений простір між нею і землею поміщають арматуру (можна використати будь-який металобрухт) і заливають бетон.
Залита бетонна суміш твердне за добу-дві; потім опалубку переставляють.
Після зведення стін «склянки» опалубку прибирають і проводять заливку днища. Заключна стадія в обробці внутрішніх поверхонь резервуара — так зване залізнення. Воно полягає в оштукатуренні цементом, розведеним водою до консистенції сметани. Наносити такий розчин можна пензлем. Товщина шару в 2…3 мм захистить ємність від фільтрації води.
Перекриття виконується з урахуванням вищезазначених рекомендацій. Опалубка для цієї операції робиться підвісною.
Розміри надземної частини сховища вибираються в межах 600…700 мм за висотою і 500…550 мм у діаметрі. Її можна закамуфлювати під колодязь відповідного стилю, тоді вся споруда стане архітектурним доповненням і окрасою садової ділянки.
При експлуатації підземну ємність необхідно періодично повністю звільняти від води і чистити — інакше, як і будь-яка водойма, вона забруднюватиметься.
«М-К» 7’91, Л. КУРДЕЛЯС, с. Терни, Миколаївська обл.