Дачні ділянки у нас невеликі. А коли кожен квадратний метр на рахунку, то виділення місця для гаражів та господарських споруд — завдання не з простих. Цілком прийнятним рішенням можуть стати тентові конструкції. Особливо якщо врахувати тимчасові, а тим більше — матеріальні витрати.
Для збирання каркаса практично будь-якого з трьох варіантів тента, що отримали у нас найбільше поширення, згодиться все, що є під рукою: прийнятні дерев’яні стовпи, брус або навіть жердина. Але краще для каркаса використовувати сталеву трубу, куточок або інший металевий профіль. Розміри повинні бути такі, щоб під майбутній тент легко вставав наявний автомобіль.
Щоб тент не затіняв двір, дах бажано покрити прозорою плівкою, як у парника. Правда, взимку плівкове покриття не витримує снігового навантаження, тому його роблять знімним або просто односезонним.
А краще замінити легку плівку-покрівлю на металевий або шиферний лист. Такий матеріал міцний і довговічний. До того ж встановлення настільки стійкого покриття не потребує багато часу і сил, хоча й обійдеться дорожче.
а — з обтічною дахом; б — з двоконьковим; в — з навісним перекриттям:
1 — вкопаний або вбитий у землю стояк з укосинами; 2 — опори-стяжки; 3 — поперечки;
обтяжка або обшивка умовно не показані
Варіант тента з обтічною покрівлею (а) кращий у місцях, де вітер і опади не є рідкісним явищем. Двоконькове перекриття (б) виграє підвищеною міцністю (в перерізі ж — суцільні трикутники, що є геометрично жорсткими фігурами) та відносно невеликою величиною схилів. Але наявність поздовжньої «ложбини» загрожує накопиченням опалого листя та іншого сміття, що заноситься вітром…
Якщо потрібен тент невеликого розміру (наприклад, тільки для того, щоб укрити машину), то прийнятна конструкція (в), що складається з двох труб-стояків, вигнутих і скріплених між собою стяжками з накладними дерев’яними поперечками для подальшої обтяжки або обшивки. У такого тента-навісу можна закрити плівкою частково і бічну сторону.
Вкопані (вбиті, а ще краще — забетоновані) стійки-опори обов’язково повинні мати бічні укосини. Причому зі збільшенням місткості тента (особливо при його подовженні) кількість таких комплектів необхідно збільшити.
На закінчення кілька слів про технологію обтяжки тента плівкою. По суті вона нічим не відрізняється від аналогічної операції з «засклення» теплиць двшаровим поліетиленом, що детально і не раз викладалася на сторінках «Моделіста-конструктора» (див., наприклад, № 3’99 та № 6’2000 журналу). Однак не зайве нагадати, що плівку рекомендується прибивати до бруса-основи не безпосередньо, а через рейку товщиною 3—4 мм. При цьому не слід прагнути до досягнення «барабанної» натягнутості. Адже оптимальною вважається обтяжка, виконана з ледь помітним провисанням (інакше плівка, скорочуючись на холоді та втрачаючи колишню еластичність, може лопнути).
Безперечно, що тент, встановлений, скажімо, над ремонтним майданчиком у приватному подвір’ї або на дачі, є хорошим захисником від капризів погоди. Маючи його, навіть у непогоду можна скористатися верстаком, зварювальним апаратом для проведення будь-яких ремонтних робіт у більш комфортних, ніж раніше, умовах.
В. РИБАЛКО