Не встигнеш озирнутися — вже й осінь настане, пора врожаю. Зібрати те, що виростила земля на городі, особливих проблем не становить. Складніше — зібрати врожай із фруктових дерев, особливо якщо вони старі й високі. І доводиться кожному садівнику вигадувати, як дістатися до високо розташованих плодів і ягід. Хто майструє всякі плодознімачі на палицях-штангах, хто — пересувні помости.
Я ж переконався, що найзручніший варіант — легка драбина, яку швидко переставляють і вільно встановлюють під будь-яку крону. Я не роблю її спеціально, а використовую наявну драбину.
Ідеально, звісно, якщо драбин дві — скласти з них драбину-стремянку нічого не коштує, зв’язавши лише верхівки. Але й однієї цілком достатньо, якщо ви додатково виготовите допоміжну опору, що замінює другу драбину. Зробити її зовсім нескладно. Для цього знадобляться приблизно такі самі заготовки, що й для основної драбини (за їхньої відсутності цілком підійдуть такі «замінники», як жердини, шести).
Одночасно дам рекомендації на випадок відсутності у вашому господарстві основної драбини. Її виготовлення не викличе труднощів, оскільки за наявності матеріалу потрібні лише пила-ніжівка та молоток із цвяхами.
Рис. 1. Основна драбина:
1 — бруси-опори (2 шт.), 2 — перекладина, 3 — додаткова перекладина.
Рис. 2. Підпорка стремянки:
1 — бруси-опори (2 шт.), 2 — нижня перекладина, 3 — діагональна розпірка (розкос), 4 — верхня перекладина.
Рис. 3. Стремянка в зборі:
1 — основна драбина, 2 — підпорка стремянки, 3 — додаткова перекладина драбини, 4 — верхня перекладина підпорки.
Отже, беремо два дерев’яні бруси перерізом 40×60 мм і довжиною не менше 2 м, укладаємо їх ребром на рівному майданчику так, щоб між нижніми кінцями майбутньої драбини була відстань 520 мм, а між верхніми — 320 мм. Пересуваючи по брусах планку шириною 60 мм із кроком 400 мм, робимо розмітку під майбутні гнізда перекладин, які потім вирізаємо на глибину 20 мм. Для перекладин знадобляться бруски перерізом 30×60 мм і довжиною 600 мм. Вставляємо їх у підготовлені гнізда й прибиваємо, починаючи з крайніх; зайві кінці перекладин відпилюємо — і драбина готова.
Тепер перевертаємо її й, відступивши від верхньої перекладини на відстань, рівну ширині бруса-опори, прибиваємо додаткову перекладину: вона буде опорною для стремянки. За тією ж схемою виготовляємо другу драбину, а якщо особливої потреби в ній немає, то спрощену конструкцію, яка слугуватиме просто підпоркою під час використання основної драбини у варіанті «стремянка». Але в будь-якому разі відстань між верхніми кінцями опорних брусів і переріз останніх мають бути меншими, ніж у драбини, — 300 мм і 30×60 мм відповідно.
У варіанті «підпорка» прибиваємо лише нижню й верхню перекладини, причому гнізда під них у опорних брусах не готуємо. А щоб виключити можливість перекосу, між перекладинами закріплюємо впритул до них діагональну розпірку перерізом 30×50 мм (довжина — за місцем).
Тепер з’єднуємо верхівками основну й допоміжну драбини так, щоб «роги» останньої увійшли між брусами-опорами та верхньою й опорною перекладинами основної драбини: отримаємо стремянку, верхні кінці якої міцно триматимуться без додаткового скріплення, а нижні можна відсувати ближче чи далі одне від одного, зберігаючи стійкість.
За допомогою такої стремянки я успішно збираю врожай із найвищих гілок вишні, черемхи, яблуні: стоїть чудово!
«Моделіст-конструктор» № 5’96, В. СМІРНОВ