З покращенням житлових умов виникає бажання естетично оформити інтер’єр. І для цього не обов’язково купувати дорогі західні гарнітури — проблему можна вирішувати й більш скромними декоративними прийомами, не менш ефективними навіть за наявності звичайних меблів.
Наприклад, за допомогою… ширми. Зазвичай вона використовується просто як легка складна перегородка, у зв’язку з чим її стулки, як правило, виконуються у вигляді непрозорих панелей із застосуванням тканини або інших відповідних матеріалів.
Однак ширма дуже зручна за своєю конструкцією і для прикрашання інтер’єру. Такий декоративний варіант запропоновано угорським журналом «Езермештер».
1 — збірка каркаса стулки; 2 — прорізання дуг у стуслі; 3 — встановлення дуг у стулки
На відміну від традиційного рішення, у стулках немає непрозорого заповнення, тому ширма сприймається як ажурна гарна стінка, яку можна встановити практично в будь-якому місці — не з метою сховати те, що знаходиться за нею, а для того, щоб своєрідно виділити ту чи іншу частину приміщення. У новій якості вона радше виконує функціонально-естетичну роль, подібно до візерунчастих садових решіток.
І справді, достатньо розташувати таку декоративну ширму біля великої незаставленої стіни, поставити поруч вазу з квітами — отримаємо ілюзію псевдобалкону або літнього міні-саду (рис. 3).
Особливо ефектно використання декоративної ширми для просторового поділу приміщення на функціональні зони, наприклад, виділення за її допомогою куточка відпочинку або затишної обідньої секції (рис. 4).
1 — стійки стулки; 2 — поперечини стулки; 3 — вертикальна стяжка; 4 — петлі; А — малі дуги візерунків; Б — великі дуги
Не менш важливо й те, що гарна візерунчастість стулки досягається надзвичайно простим способом, а виглядає дуже виграшно.
Для розглядуваної декоративної ширми не знадобляться якісь дефіцитні матеріали — достатньо мати дерев’яні бруски перерізом 30×20 мм і лист фанери товщиною 3—5 мм.
З брусків заготовлюються стійки та поперечини стулки: з’єднані між собою за допомогою вставних круглих шипів або просто шурупів, вони утворюють жорстку раму, додатково посилену встановленими посередині вертикальними стяжками з тих самих брусків. У результаті стулка виглядає як віконце, в яке замість скла вставляються елементи, що формують візерунок. Вони являють собою фанерні смужки, напиляні з листа, із підготовленими для спільної збірки прорізами до половини ширини смужки.
Розташування таких пропилів у смужках розраховане так, що кожен зібраний із двох смужок окремий візерунок виходить досить пружним і міг би завдяки цьому просто вставлятися у відповідне віконце стулки навіть без додаткового кріплення (рис. 1). Однак усе ж варто місця контакту візерункового елемента з деталями стулки змастити для міцності з’єднання клеєм — ПВА або столярним.
Перед остаточною збіркою всі заготовки ширми проходять традиційну для меблів обробку: ретельне шліфування наждачним папером, за бажанням — обробку морилкою та покриття меблевим лаком у кілька шарів із обов’язковою проміжною сушкою. Можливе також застосування емалевих фарб: наприклад, брускову частину фарбують одним кольором, а візерунчасту — іншим.
Стулки ширми не обов’язково з’єднувати між собою рояльними петлями: як не дивно, тут навіть краще виглядатимуть невеликі звичайні карткові петлі (так звані форточні).
Традиційно ширми складають із трьох стулок. Однак декоративну ширму залежно від місця її використання та призначення можна зібрати й із чотирьох-п’яти стулок, а за потреби — і більше, причому не обов’язково однією безперервною «змійкою». Скажімо, куточок відпочинку можуть відділяти й дві сусідні ширми, а одна зі стулок відіграватиме роль своєрідних «вхідних дверей».
«Моделіст-конструктор» № 9’2002