Двомісний веломотомобіль «Тандем» — моя остання саморобна конструкція з комбінованим приводом: від педалей водія та пасажира (у цьому випадку він стає другим членом екіпажу), та двотактного мопедного двигуна Д-6 робочим об’ємом 50 см3 потужністю 1,2 к.с. (максимальна кількість обертів — 4500 на хвилину).
Передні керовані колеса — посилені від велосипеда «Кама», а задні приводні — від велосипеда «Урал», доопрацьовані (з розширеними маточинами).
Вихідним матеріалом для «Тандему» послужив веломобіль, опис якого вже наводився в «М-К» № 7 за 2008 рік.
1 — рама; 2 — переднє колесо (від велосипеда «Кама», 2 шт.); 3 — поворотний кулак переднього колеса (2 шт.); 4 — кермовий механізм (рейка з тягами); 5 — педальний вузол (2 шт.); 6 — сидіння (2 шт.); 7 — напіввісь заднього колеса (2 шт.); 8 — заднє колесо (від велосипеда «Урал»); 9 — пружина та трос зворотного ходу педалей приводу (2 шт.); 10 — двигун Д-6; 11 — паливний бак; 12 — днище (дюралюмінієвий лист s1,5); 13 — дискове гальмо заднього колеса; 14 — кліщове гальмо переднього колеса (2 шт.); 15 — важіль управління гальмами та «газом» двигуна; 16 — трос гальма
Рама нового веломобіля — фермованої конструкції (у формі корита). Зварена з круглих тонкостінних труб від поручнів списаного автобуса та дужок ліжок. Складається з двох трубчастих лонжеронів, передньої дуги-бампера, передньої балки-моста, задньої балки, кількох дугоподібних поперечин та пари задніх поздовжніх зв’язків-опор для кінців напівосей. Лонжерони виконані з труби зовнішнім діаметром 40 мм як одна деталь у формі дуги, що сходиться ззаду. У передній частині до лонжеронів приварена балка переднього моста, виготовлена з такої ж труби. До кінців балки приварені втулки поворотних кулаків.
1 — бампер (сталева труба Ø20); 2 — траверса (сталева труба Ø40); 3 — втулка поворотного кулака (сталева труба Ø40, 2 шт.); 4 — опора сидіння (сталева труба Ø20, 2 шт.); 5 — поперечина спинки сидіння (сталева труба Ø40, 2 шт.); 6 — поперечина поздовжніх опор напівосей (сталева труба Ø30); 7 — опорна майданчик корпусу підшипника 203 напівосі (сталевий лист s4, 2 шт.); 8 — поздовжня опора корпусу підшипника 202 напівосі (сталевий прокатний куточок 32×32, 2 шт.); 9 — підкермовий портал (сталева труба Ø20); 10 — консоль (сталева труба Ø20); 11 — пластина кріплення кермового вала (сталевий лист s4); 12 — стійка опори сидіння (сталева труба Ø20, 4 шт.); 13 — вушко кріплення важеля управління двигуном та гальмами (сталевий лист s4); 14 — стійка кріплення троса гальма (сталева труба Ø15); 15 — бічна стійка сидіння (сталева труба Ø20, 4 шт.); 16 — вушко підвіски педального шатуна (сталевий лист s4, 2 шт.); 17 — парапет (сталева труба Ø20, 2 шт.); 18 — дугоподібна поперечина (сталева труба Ø20, 8 шт.)
До передньої балки приварені дуга-бампер та нахилений уперед підкермовий портал (згодом простір між ними прикривається дюралюмінієвим обтічником, під яким розташовується багажник). До порталу приварена консоль кермової колонки з пластиною на кінці. Всі перелічені деталі виконані з напівдюймової труби. З такої ж труби — і кілька дугоподібних поперечин між лонжеронами, що надають рамі «коритну» форму. На них настилається підлога з дюралюмінієвого листа товщиною 1,5 мм.
Вздовж рами по боках зроблені парапетики з тонкостінних труб зовнішнім діаметром 15 мм, що переходять біля сидіння заднього (другого) члена екіпажу в поручні. За них йому зручно триматися при педалюванні, та й просто при поїздці — керма-то в нього немає.
1 — кермове колесо; 2 — кермовий вал; 3 — шестерня кермового механізму; 4 — рейка кермового механізму; 5 — коротка тяга; 6 — різьбова втулка регулювання довжини короткої тяги; 7 — вушко кріплення короткої тяги до важеля поворотного кулака; 8 — поворотний кулак (2 шт.); 9 — важіль поворотного кулака (2 шт.); 10 — довга (міжколісна) тяга; 11 — різьбова втулка регулювання довжини міжколісної тяги; 12 — передні керовані колеса (2 шт.)
До елементів рами можна віднести і низькі П-подібні стійки-опори сидінь водія та пасажира, а також високі стійки-опори їхніх спинок, виконаних у формі трапецієподібних порталів. І ті, і інші стійки спираються на лонжерони та зв’язують їх.
Самі сидіння, точніше, їхні основи, виготовлені з дюралюмінієвого листа товщиною 1,5 мм (до речі, з такого ж листа виконані підлога та передній обтічник). Подушки сидінь та їхніх спинок виконані як єдине ціле з поролону товщиною 50 мм та обшиті зверху світлим шкірзамінником.
1 — заднє колесо; 2 — втулка заднього колеса; 3 — підшипник 203; 4 — корпус підшипника 203; 5 — напіввісь (сталь 45, круг Ø24); 6 — корпус підшипника 202; 7 — підшипник 202; 8 — штифт (сталь 45, круг Ø4); 9 — кришка; 10 — підшипник 201; 11 — зірочка (від велосипеда ХВЗ); 12 — запресована стопорна втулка; 13 — упорна втулка; 14 — гайка М10; 15 — стопорне кільце; 16 — храповик (від велосипеда ХВЗ); 17 — розпірна втулка; 18 — гвинт М4 (4 шт.); 19 — упорна шайба; 20 — гвинт М12; 21 — собачка (від велосипеда ХВЗ); 22 — маточина зірочки; 23 — поворотна гумка
Задній міст складається з двох напівосей, закріплених на рамі жорстко (без підвісок), що значною мірою забезпечило простоту конструкції. Кожна напіввісь має по дві підшипникові опори, корпус однієї з яких закріплений на майданчику, привареному до лонжерона, а іншої — на додатковій поздовжній опорі з куточка розмірами 32×32 мм.
Підвіска передніх коліс — на пружинах, надітих на осі поворотних кулаків. Але оскільки хід підвісок зовсім невеликий, то для пом’якшення ударів від значних нерівностей дороги на верхніх кінцях осей встановлені ще відбійники з м’якої гуми.
1 — рейка; 2 — втулка (бронза, круг Ø28, 2 шт.); 3 — корпус (труба Ø32); 4 — шестерня; 5 — кульковий палець з гайкою М6; 6 — болт М4 (4 шт.); 7 — кришка; 8 — тяга з різьбовим М12 наконечником; 9 — різьбова втулка регулювання довжини короткої тяги (труба Ø16); 10 — контргайка М12
Кожен член екіпажу має качаючий (штовхаючий) привід з парою опозитних педалей та ланцюговою передачею на одне колесо: від водія — на ліве, від пасажира (другого члена екіпажу) — на праве. Спарність педалей дозволяє у важких умовах членам екіпажу працювати (тиснути на педалі) обома ногами. Ланцюги та зірочки — велосипедні з кроком 12,7 мм. Кількість зубів зірочок — z=24. Довжина ланцюга лише трохи більша за хід педалей (вона накидається безпосередньо на зірочку), а з педалями ланцюг пов’язаний сталевим тросом діаметром 3 мм. Зворотний хід педалей (і ланцюга з тросом) здійснюється за допомогою поворотної пружини розтягу (або, як частіше кажуть, — нормально стиснутої), закріпленої на рамі та пов’язаної з ланцюгом.
Як було сказано на початку, веломобіль має ще й моторний привід на ліве колесо від бензинового двигуна внутрішнього згоряння Д-6. Передача обертання від нього на колесо здійснюється втулково-роликовим ланцюгом з кроком 12,7 мм. Натяг ланцюга виробляється роликом, що підтискає нижню гілку. Ведена зірочка моторного приводу (приводна колеса) має 46 зубів. Управління двигуном, так само як і управління веломобілем, виробляється лише з місця першого члена екіпажу.
1 — корпус втулки переднього колеса; 2 — вісь переднього колеса; 3 — підшипник 201; 4 — гайка M10; 5 — зовнішній пильник; 6 — підшипник 202; 7 — внутрішній пильник; 8 — скоба поворотного кулака; 9 — вісь поворотного кулака; 10 — гайка M12; 11 — пружина; 12 — втулка (бронза, 2 шт.); 13 — втулка поворотного кулака; 14 — передня балка; 15 — гумовий демпфер
На правому колесі змонтовано диск стояночного гальма. У дію воно приводиться від напольного важеля, розташованого під правою рукою водія переміщенням «від себе». На стоянці воно відводиться уперед та фіксується. На верхньому кінці цього важеля знаходиться ручний важіль-курок приводу основних робочих гальм кліщового типу, що діють на передні колеса. Тут же розташована мотовелосипедна ручка «газу» повзункового типу, що дозволяє відрегулювати подачу палива та не триматися за неї постійно. Зчеплення вимикається педаллю, розташованою під правою ногою водія.
Кермове управління — автомобільного типу. Складається з кермового колеса з трубчастим валом, рейкового механізму, короткої (від рейки до лівого колеса) та довгої (міжколісної) тяги та поворотних кулаків. Кермовий вал має дві точки опори: внизу він вставлений у корпус кермового механізму, і на нього насаджена шестерня рейкового приводу; вгорі — кріпиться хомутом (з можливістю обертання) до пластини консолі підкермового порталу.
А. МАТВІЙЧУК