Двомісний автомобіль «Алезонник-2» спеціально побудований для пересування в міських умовах. Тому ще до проєктування я сформулював основні вимоги, яким повинна була відповідати майбутня машина: малогабаритність, мінімальна споряджена маса та висока маневреність у поєднанні з хорошою стійкістю на дорозі.
Маючи певний досвід, набутий під час будівництва позашляховика («Моделіст-конструктор» № 10, 1996 р.) за принципом конструктора з Єревана С.Хопшаносова, вирішив застосувати його й тут.
Просторова рама кузова зі сталевих труб прямокутного перерізу залишилася майже такою ж, як і в джипа. Змінився лише кут нахилу лобового скла (бо вже було заднє скло від «рафіка»), задня частина кузова, де з’явилося окреме місце під багажник, і кілька зменшилися габарити машини.
1 — карданний вал рульового керування, 2 — кульова опора (від «М-408»), 3 — колесо (від мотоколяски С3Д), 4 — рульовий механізм (від ЗАЗ-968), 5 — балка переднього моста, 6 — радіатор (від «Ауді»), 7 — передня ресора, 8 — поздовжні реактивні тяги, 9 — двигун, 10 — коробка перемикання передач, 11 — акумулятор, 12 — ресора задньої підвіски, 13 — глушник (від «М-408», укорочений), 14 — бензобак, 15 — головний редуктор (від «М-412»), 16 — карданний вал, 17 — задній міст, 18 — сидіння (від мікроавтобуса «Латвія»), 19 — кермо (саморобне).
Зовнішня й внутрішня (лише в салоні) обшивки — з дюралюмінієвих листів товщиною 1,5…2 мм, днище закрите нержавіючим листовим металом товщиною 0,8 мм. Вільний простір між обшивками заповнено пінопластом. Обшивка до рами прикріплена гвинтами 4 мм і заклепками. Такий спосіб при саморобному виготовленні забезпечує оптимальне співвідношення міцності кузова й маси.
Дверні рами також зроблені зі сталевих труб прямокутного перерізу (30×35 мм). У верхніх елементах прорізані пази під форточки й ущільнення піднімних стекол. Самі склопідйомники й дверні замки запозичені в «Запорожця» ЗАЗ-968. Зовнішня обшивка дверей приклепана до рами.
Заднє й бокові стекла вирізалися на місці зі сталеніту — від списаних тролейбусів.
1 — сайлентблок (від «М-408»), 2 — обойма (сталь 45), 3 — тяга (сталева труба 3/4″).
«Алезонник-2» вийшов досить привабливим, невеликим і жвавим. Останню його властивість забезпечує застосування двигуна, доопрацьованої коробки перемикання передач (КПП) від «Москвича-408» і головного редуктора від «412-го». Доопрацювання КПП полягала в тому, що блок шестерень, первинний вал і шестерня третьої передачі були виготовлені так, щоб після встановлення на автомобіль коліс від мотоколяски С3Д не програти в швидкості. У результаті третя передача стала підвищувальною, і машина легко розвиває швидкість до 120 км/год.
Уперше застосоване на нашому позашляховику конструктивне рішення щодо заміни штатних тяг на КПП використано й тут.
1 — сайлентблок (від «М-408»), 2 — обойма (сталь 45), 3 — тяга (сталь 45, пруток), 4 — вухо (сталь 45).
Оскільки база нового автомобіля менша, ніж у «Москвича-408», і на ньому встановлені колеса розміром 5×10″, «москвичівські» карданний вал і балка заднього моста вкорочені, а до півосей приварені фланці під менші колеса.
Підвіска переднього моста оригінальної конструкції. Вона залежна, але має лише одну ресору, розташовану впоперек автомобіля. Сама балка підтримується п’ятьма реактивними тягами. Це значно підвищує маневреність і стійкість автомобіля.
1 — нижня кульова опора (від «М-408»), 2 — поворотна цапфа (від «М-408»), 3 — верхня кульова опора, 4 — передній лонжерон рами (сталь 45, труба 50x50x3), 5 — проставка (сталь 45, труба 50x50x3), 6 — поперечна реактивна тяга, 7 — поперечна балка рами, 8 — балка переднього моста, 9 — сережка, 10 — ресора (7 листів), 11 — втулка (резина буферна), 12 — верхня поперечна балка задньої стінки моторного відсіку, 13 — нижня поперечна балка задньої стінки моторного відсіку, 14,15 — болти М18, 16 — вузли кріплення поздовжніх тяг із сайлентблоками (від «М-408»), 17 — нижня регульована поздовжня тяга, 18 — верхня поздовжня реактивна тяга, 19 — передня поперечна балка рами (сталь 45, труба 50x50x3), 20 — болт стяжний М8, 21 — болт фіксуючий М10, 22 — коромисло (сталь 45, лист s6), 23 — стяжка стремена (шпилька М12, 4 шт.), 24 — скоба стремена (сталь 45, s4), 25, 29 — шайби (бронза, лист s1), 26, 30, 31 — шайби (Ст3, лист s2), 27 — сайлентблок (від «М-408»), 28 — палець кріплення сережки, 32, 33 — гайки М12.
Кут розвалу коліс виставляється при збиранні за рахунок зміщення кульових опор відносно майданчиків їх кріплення на балці. Збіг коліс регулюється рульовою тягою (рульове керування — від «Запорожця» ЗАЗ-968, за винятком кардана, який узятий від «Жука»), а кут нахилу поворотної цапфи в поздовжній площині — нижніми поздовжніми тягами.
1 — сайлентблок (від «М-408»), 2 — обойма (сталь 45), 3 — контргайка, 4 — втулка (сталь 45, пруток Ø 22), 5 — проушина (сталь 45).
Передня балка складається зі сталевої товстостінної труби й приварених до її торців коробчастих стійок. Останні призначені для кріплення верхніх і нижніх кульових опор поворотних цапф, ресори й реактивних тяг (поперечної, верхніх нерегульованих і нижніх регульованих). Поздовжні тяги з’єднуються з одного боку з проушинами, привареними до переднього моста, з іншого — з вузлами кріплення, розміщеними на задній стінці моторного відсіку. Поперечна тяга служить для гасіння бокових коливань машини. Одним кінцем вона кріпиться до верхнього пальця правої стійки балки, а другим — до пальця на поперечній балці рами кузова. Її довжину обрано максимально можливою, а кут нахилу до горизонталі при повному навантаженні автомобіля — мінімальним.
1 — нижня проміжна стінка (сталь 45, лист s4), 2 — нижні (передня й задня) стінки (сталь 45), 3 — верхня проміжна стінка (сталь 45), 4 — верхні (передня й задня) стінки (сталь 45), 5 — кронштейн (сталь 45), 6 — бокова стінка (сталь 45), 7 — упор (сталь 45, лист s4), 8 — балка (сталь 45, труба 60×6), 9, 12 — проушини кріплення поздовжніх тяг (сталь 45), 10 — палець кріплення поперечної реактивної тяги (сталь 45, пруток), 11 — палець кріплення ресори (сталь 45, пруток Ø 30), 13 — майданчик кріплення нижньої кульової опори (сталь 45), 14 — майданчик кріплення верхньої кульової опори (сталь 45).
Ресора переднього моста — від «Москвича-408», вкорочена на 90 мм. Для цього закінцівки її нижнього листа довелося спочатку піддати термічному відпуску, розігнути, вкоротити, а потім знову зігнути й загартувати. У утворені закінцівки запресовані втулки з буферної гуми.
1 — косинка (сталь 45), 2 — корпус втулки (сталь 45), 3 — втулка (бронза), 4 — проушина (сталь 45).
Підвіска ресори до балки здійснюється за допомогою двох сережок власної конструкції, встановлених на нижніх пальцях балки переднього моста. До поперечної балки рами кузова вона надійно прикріплена двома стременами.
Підвіска заднього моста аналогічна «М-408».
Автомобіль «Алезонник-2» в експлуатації виявився зручним і надійним. Після реєстрації в ДАІ він пробіг дорогами нашого міста понад 10 000 км, і за півтора роки не було виявлено жодної поломки.
ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АВТОМОБІЛЯ:
Кількість місць … 2
Довжина, мм … 2950
Ширина, мм … 1500
Висота, мм … 1300
Споряджена маса, кг … 700
Потужність двигуна, к.с. … 45
Максимальна швидкість, км/год … 120
Мінімальний радіус розвороту, мм … 3500
Гальмівна система … ЗАЗ-968
Головні гальмівні циліндри … «М-408»
Привід системи охолодження … електричний
Система запалювання … електронна
Ємність бензобака, л … 35
Витрата бензину на 100 км, л … 8
Час розгону до 100 км/год, с … 13
«Моделіст-конструктор» №1’97, Н. ВАСИЛЬЄВ